Тренувальні питання курсу: відкриті банки з поясненнями.

]]> tr Організаційно-функціональна характеристика операційної діяльності підприємств

]]> tr-m2 Етапи проєктування операційної системи, вибір розміщення, планування приміщень, балансування потокової лінії, планування й нормування праці.

]]> tr-t05 Чим проєктування операційної системи принципово відрізняється від поточного управління нею?

]]> Проєктування і поточне управління розв’язують різні задачі щодо тих самих ресурсів: проєктування одного разу (чи щоразу, коли змінюється продукт або попит) визначає межі — потужність, локацію, компонування, лінію, норми, — а поточне управління щодня працює вже всередині цих меж. Тому проєктні рішення довгі й дорогі у виправленні, а поточні — швидкі й оборотні.

]]> 1 0 0 t05-q001 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Проєктні рішення повертаються і для наявних підприємств — при розширенні, реконструкції чи перенесенні системи на новий майданчик, а не лише при відкритті нового підприємства.

]]> Так. Локація, компонування, баланс лінії й норми часу — це межі, які потім використовує оперативне планування; саме тому проєктні рішення тема 5 називає структурними.

]]> Навпаки: саме проєктування дає розрахункові методи цієї теми — метод вагових коефіцієнтів, метод центру ваги, баланс лінії, норму часу й виробітку.

]]> bloom-remember topic-t05 Оцініть твердження. Фактори мікрорівня вибору місця розташування стосуються цілої країни чи регіону — наприклад, розміру ринку збуту або політичної стабільності.

]]> Розмір ринку збуту й політична стабільність — фактори макрорівня: вони описують країну чи регіон загалом. Мікрорівень стосується конкретного майданчика: норм забудови, розміру й конфігурації ділянки, сумісності з сусідніми об’єктами, доступності транспорту й енергозабезпечення на місці.

]]> 1 1 0 t05-q002 true Ні, це не так. Розмір ринку збуту й політична стабільність описують країну чи регіон — це макрорівень; мікрорівень стосується конкретної ділянки.

]]> false Так, це не так. Перелічені фактори належать до макрорівня; мікрорівень — це вже властивості самого майданчика, а не регіону.

]]> bloom-remember topic-t05 Який метод вибору місця розташування вимагає призначити вагу кожному фактору й оцінити варіанти в балах?

]]> Метод вагових коефіцієнтів явно призначає вагу кожному фактору (у сумі — одиницю) і бал кожному варіанту за цим фактором, а тоді підсумовує добутки. Метод центру ваги працює інакше — обчислює координати за формулою без бальних оцінок; нормативна формула розміщення мережі — третій, окремий підхід, заданий не аналітиком компанії, а нормативним актом.

]]> 1 0 0 t05-q003 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Саме цей метод вимагає ваг (у сумі одиниця) і бальних оцінок кожного варіанта за кожним фактором — підсумковий бал і визначає вибір.

]]> Метод центру ваги не використовує вагові коефіцієнти чи бали: він обчислює координати точки за обсягами перевезень, без суб’єктивної оцінки аналітика.

]]> Нормативна формула (наприклад, розміщення відділень Укрпошти) не залишає компанії вибору ваг чи балів: норматив задає держава, а не аналітик компанії.

]]> bloom-remember topic-t05 Який тип компонування приміщення групує обладнання за спільністю виконуваної функції, а не за послідовністю операцій виробу?

]]> Технологічне планування об’єднує однотипне обладнання в дільниці (усі токарні верстати разом, усі фрезерні окремо), тому маршрут виробу між дільницями довгий і не прямий. Предметне планування, навпаки, іде в порядку операцій виробу; комірчасте — компроміс між ними.

]]> 1 0 0 t05-q004 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Предметне планування розставляє обладнання саме в порядку операцій виробу — це протилежний принцип до групування за функцією.

]]> Комірчасте планування групує обладнання під родину подібних деталей, а всередині комірки — уже в технологічній послідовності, а не суто за функцією обладнання.

]]> Так. Технологічне планування групує однотипне обладнання за функцією; ціна такого групування — довший і заплутаніший маршрут предмета праці між дільницями.

]]> bloom-remember topic-t05 Оцініть твердження. Штучний час — це норма часу на одиницю продукції, яка не включає частку підготовчо-завершального часу.

]]> Штучний час складається з оперативного часу (основного й допоміжного), часу обслуговування робочого місця і часу на відпочинок та особисті потреби — без підготовчо-завершального часу, який витрачають один раз на всю партію. Саме тому штучно-калькуляційний час додає до штучного часу окрему частку Тпз/n.

]]> 1 1 0 t05-q005 true Так, це так. Підготовчо-завершальний час — окрема категорія, яку враховують у штучно-калькуляційному часі, а не в самому штучному.

]]> false Ні, твердження правильне. Штучний час навмисно не включає підготовчо-завершальний час — його додають окремо, поділеним на розмір партії, у штучно-калькуляційному часі.

]]> bloom-remember topic-t05 У чому головна слабкість методу вагових коефіцієнтів порівняно з методом центру ваги?

]]> Метод вагових коефіцієнтів настільки об’єктивний, наскільки чесно призначені ваги й бали, — а їх призначає аналітик. Метод центру ваги цієї слабкості не має: його результат повністю визначений вхідними координатами й обсягами, без суб’єктивної оцінки, хоча він і бачить лише транспортну відстань, а не якісні фактори.

]]> 1 0 0 t05-q006 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Метод порівнює будь-яку кількість варіантів одночасно — кожен отримує свій підсумковий бал; обмеження на кількість варіантів у методі немає.

]]> Так. На відміну від методу центру ваги, тут немає об’єктивного розрахунку — ваги й бали можуть змінити результат навіть за тих самих майданчиків.

]]> Метод універсальний щодо типу об’єкта: він так само застосовний і до заводу, і до сервісного підрозділу — обмеження стосується не типу об’єкта, а суб’єктивності самих оцінок.

]]> bloom-understand topic-t05 Чому метод центру ваги не може самостійно замінити метод вагових коефіцієнтів при остаточному виборі майданчика?

]]> Метод центру ваги оптимізує лише один критерій — сумарну зважену транспортну відстань — і зовсім не бачить якісних факторів на кшталт оподаткування, кваліфікації кадрів чи норм забудови. Тому його результат — точка, область пошуку, а не готове рішення про конкретний майданчик.

]]> 1 0 0 t05-q007 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Результат методу — географічна точка за одним критерієм; якісні фактори лишаються поза розрахунком і вимагають окремого методу вагових коефіцієнтів.

]]> Метод оперує обсягами перевезень і відстанями до постачальників чи ринків — це радше макрорівневий за суттю розрахунок, а не мікрорівневий.

]]> Результат — не просте середнє, а середнє, зважене обсягом перевезень кожної точки: точка з більшим обсягом «притягує» результат сильніше, ніж дало б просте середнє.

]]> bloom-understand topic-t05 Чому предметне (потокове) планування виправдане лише за високого й стабільного обсягу випуску одного продукту чи вузької родини продуктів?

]]> Предметне планування дає короткий, прямий маршрут предмета праці, але платить за це низькою гнучкістю: обладнання розставлене під конкретну послідовність операцій, і зміна виробу вимагає дорогого переналагодження всієї лінії. Виправдати цю ціну може лише великий і стабільний обсяг.

]]> 1 0 0 t05-q008 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Площа приміщення не є визначальним критерієм вибору типу компонування в цій темі; питання саме про ціну гнучкості, а не про розмір ділянки.

]]> Сервісні підрозділи можуть використовувати різні типи компонування залежно від процесу; предметне планування не є єдиним придатним варіантом для послуг.

]]> Так. Короткий маршрут і швидкість — головна перевага предметного планування, а низька гнучкість — його ціна, яку виправдовує лише стабільно високий попит на той самий виріб.

]]> bloom-understand topic-t05 Лінію зібрано з більшої кількості станцій, ніж дає теоретичний мінімум Nmin. Яке пояснення найточніше відповідає логіці балансування?

]]> Nmin ігнорує технологічну послідовність операцій і рахує лише відношення суми часу до такту, тоді як фактичне закріплення операцій зобов’язане цю послідовність дотримати. Найчастіша причина розбіжності — довга операція, час якої не дозволяє об’єднати її із сусідньою без перевищення такту.

]]> 1 0 0 t05-q009 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Помилка в такті вплинула б і на Nmin, і на фактичну кількість станцій однаково — вона не пояснює саме розбіжність між теоретичним мінімумом і фактом.

]]> Так. Це типовий результат балансування: операція, близька до такту за тривалістю, змушена стояти на власній станції з великим простоєм, тому станцій виходить більше за Nmin.

]]> Формула мінімальної кількості станцій — загальна для будь-якої потокової лінії, виробничої чи сервісної; обмеження застосовності тут ні до чого.

]]> bloom-understand topic-t05 Розмір партії n у формулі штучно-калькуляційного часу (Тшт + Тпз/n) збільшили вдвічі, а Тшт і Тпз лишилися незмінними. Що станеться з нормою часу на одиницю?

]]> Частка підготовчо-завершального часу на одиницю дорівнює Тпз/n: зі зростанням n ця частка зменшується, тож штучно-калькуляційний час наближається до самого штучного. У межі — за дуже великої партії — він практично дорівнює штучному часу.

]]> 1 0 0 t05-q010 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Тпз/n зменшується зі зростанням n, тож штучно-калькуляційний час (Тшт + Тпз/n) стає ближчим до самого Тшт.

]]> Навпаки: та сама сума Тпз ділиться на більше n, тож частка на одиницю зменшується, а не зростає.

]]> Штучно-калькуляційний час прямо залежить від n через доданок Тпз/n — інакше сама формула WM-03 не мала б сенсу.

]]> bloom-understand topic-t05 Компанія обирає між майданчиками C і D методом вагових коефіцієнтів. Ваги факторів: якість робочої сили — 0,5; транспорт — 0,3; податкове навантаження — 0,2. Майданчик C має оцінки 90, 50 і 70 балів за цими факторами; майданчик D — 70, 80 і 60 балів. Який майданчик набирає більше балів?

]]> Бал C: 0,5 · 90 + 0,3 · 50 + 0,2 · 70 = 45 + 15 + 14 = 74. Бал D: 0,5 · 70 + 0,3 · 80 + 0,2 · 60 = 35 + 24 + 12 = 71. Незважаючи на те що D переважає C за двома факторами з трьох, найбільша вага (0,5) у фактора, за яким сильніший C, і тому підсумковий бал вищий саме в C.

Джерело: розділ 8 «Location Strategies», підрозділ «The Factor-Rating Method» (LOC-01) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q011 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> 74 бали — це підсумковий бал майданчика C, а не D; майданчики переплутано місцями.

]]> Майданчик обрано правильно, але 71 бал — це підсумок майданчика D, а не C; числа переплутано між варіантами.

]]> Так. 0,5 · 90 + 0,3 · 50 + 0,2 · 70 = 74 бали проти 0,5 · 70 + 0,3 · 80 + 0,2 · 60 = 71 бала в D.

]]> bloom-apply topic-t05 Методом центру ваги розміщують склад для двох точок: перша — координати (10; 10), обсяг перевезень 60 тис. т; друга — координати (50; 30), обсяг перевезень 40 тис. т. Які координати дає розрахунок?

]]> Сумарний обсяг: 60 + 40 = 100 тис. т. Координата x*: (10 · 60 + 50 · 40) / 100 = (600 + 2000) / 100 = 26. Координата y*: (10 · 60 + 30 · 40) / 100 = (600 + 1200) / 100 = 18. Точку притягнула перша точка — вона має більший обсяг (60 зі 100 тис. т) — тому результат ближчий до (10; 10), ніж до простого середнього (30; 20).

Джерело: розділ 8 «Location Strategies», підрозділ «Center-of-Gravity Method» (LOC-02) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q012 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> (30; 20) — це просте, незважене середнє координат; метод центру ваги зважує координати обсягом перевезень, а не бере їх порівну.

]]> Так. (10·60+50·40)/100 = 26 і (10·60+30·40)/100 = 18 — точку «притягнула» точка з більшим обсягом перевезень.

]]> Числа обчислено правильно, але x і y переставлено місцями — перевірте, яка формула рахує яку координату.

]]> bloom-apply topic-t05 Доступний час зміни — 400 хв, попит — 200 виробів за зміну. Лінія складається з п’яти операцій із сумарним часом 190 с. Який такт лінії та яка мінімальна кількість робочих станцій?

]]> Такт: 400 хв · 60 с / 200 виробів = 24 000 / 200 = 120 с на виріб. Мінімальна кількість станцій: ⌈190 / 120⌉ = ⌈1,583⌉ = 2 станції — округлення завжди вгору, бо дробової станції не існує.

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, такт лінії (CAP-05) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, теоретичний мінімум кількості робочих місць (LB-01) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q013 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. 400 · 60 / 200 = 120 с; ⌈190 / 120⌉ = 2 станції.

]]> Такт порахований правильно, але 190 / 120 = 1,583 округлюють угору, а не вниз: дробової станції немає, тож потрібні 2 станції, а не 1.

]]> 400 / 200 = 2 — це хвилини, а не секунди: суму часу операцій у секундах (190 с) поділено на такт у хвилинах. Такт — 2 хв, тобто 120 с, а теоретичний мінімум — 2 станції.

]]> bloom-apply topic-t05 Змінний фонд робочого часу — 500 хв, штучно-калькуляційний час операції — 4,18 хв. Скільки придатних виробів дає норма виробітку за зміну?

]]> Нвир = Тзм / Тшт.к = 500 / 4,18 ≈ 119,62. Округлюють завжди вниз, а не до найближчого цілого: 0,62 виробу наприкінці зміни не існує як придатна одиниця продукції.

Джерело: розділ 10, п. 10.10 «Хронометраж», с. 306, норма виробітку Нвир = Тзм / tшт.к (визначення — п. 6.3.2, с. 194) (WM-04) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q014 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> 500 / 4 = 125, але норму часу округлювати перед діленням не можна: рахують з точним значенням 4,18 хв, інакше результат систематично завищений.

]]> 500 / 4,18 ≈ 119,62; округлення до найближчого цілого (120) завищує норму виробітку на один виріб, якого фактично не буде.

]]> Так. 500 / 4,18 ≈ 119,62, а округлення завжди вниз, бо частка виробу не є придатною одиницею продукції.

]]> bloom-apply topic-t05 Дві бригади збалансували ту саму лінію — однакові операції, той самий такт C і та сама сума часу операцій Σt, — але отримали різну ефективність балансування: 72% і 84%. Що найкраще пояснює цю розбіжність?

]]> Ефективність = Σt / (N · C). Якщо Σt і C однакові в обох бригад, єдина змінна, що впливає на результат, — фактична кількість станцій N: менше N зменшує добуток N · C, а отже підвищує ефективність. Друга бригада, найімовірніше, закріпила операції за меншою кількістю станцій, ніж перша.

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, ефективність лінії (коефіцієнт завантаження) (LB-02) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: розділ 6 «Process Selection and Facility Layout», балансування лінії, balance delay (LB-03) Stevenson W. J. Operations Management, 2020 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q015 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> За умовою такт C у обох бригад той самий; розбіжність у такті суперечила б умові задачі, а не пояснювала б її.

]]> Так. У формулі Ефективність = Σt / (N · C) за фіксованих Σt і C ефективність тим вища, чим менше N — саме менша кількість станцій і дає вищий відсоток.

]]> За умовою сума часу операцій Σt однакова в обох бригад; менший сумарний час суперечив би умові задачі, а не пояснював би розбіжність у межах цієї умови.

]]> bloom-analyze topic-t05