Тренувальні питання курсу: відкриті банки з поясненнями.

]]> tr Організаційно-функціональна характеристика операційної діяльності підприємств

]]> tr-m2 Етапи проєктування операційної системи, вибір розміщення, планування приміщень, балансування потокової лінії, планування й нормування праці.

]]> tr-t05 Чим проєктування операційної системи принципово відрізняється від поточного управління нею?

]]> Проєктування і поточне управління розв’язують різні задачі щодо тих самих ресурсів: проєктування одного разу (чи щоразу, коли змінюється продукт або попит) визначає межі — потужність, локацію, компонування, лінію, норми, — а поточне управління щодня працює вже всередині цих меж. Тому проєктні рішення довгі й дорогі у виправленні, а поточні — швидкі й оборотні.

]]> 1 0 0 t05-q001 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Проєктні рішення повертаються і для наявних підприємств — при розширенні, реконструкції чи перенесенні системи на новий майданчик, а не лише при відкритті нового підприємства.

]]> Так. Локація, компонування, баланс лінії й норми часу — це межі, які потім використовує оперативне планування; саме тому проєктні рішення тема 5 називає структурними.

]]> Навпаки: саме проєктування дає розрахункові методи цієї теми — метод вагових коефіцієнтів, метод центру ваги, баланс лінії, норму часу й виробітку.

]]> bloom-remember topic-t05 Оцініть твердження. Фактори мікрорівня вибору місця розташування стосуються цілої країни чи регіону — наприклад, розміру ринку збуту або політичної стабільності.

]]> Розмір ринку збуту й політична стабільність — фактори макрорівня: вони описують країну чи регіон загалом. Мікрорівень стосується конкретного майданчика: норм забудови, розміру й конфігурації ділянки, сумісності з сусідніми об’єктами, доступності транспорту й енергозабезпечення на місці.

]]> 1 1 0 t05-q002 true Ні, це не так. Розмір ринку збуту й політична стабільність описують країну чи регіон — це макрорівень; мікрорівень стосується конкретної ділянки.

]]> false Так, це не так. Перелічені фактори належать до макрорівня; мікрорівень — це вже властивості самого майданчика, а не регіону.

]]> bloom-remember topic-t05 Який метод вибору місця розташування вимагає призначити вагу кожному фактору й оцінити варіанти в балах?

]]> Метод вагових коефіцієнтів явно призначає вагу кожному фактору (у сумі — одиницю) і бал кожному варіанту за цим фактором, а тоді підсумовує добутки. Метод центру ваги працює інакше — обчислює координати за формулою без бальних оцінок; нормативна формула розміщення мережі — третій, окремий підхід, заданий не аналітиком компанії, а нормативним актом.

]]> 1 0 0 t05-q003 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Саме цей метод вимагає ваг (у сумі одиниця) і бальних оцінок кожного варіанта за кожним фактором — підсумковий бал і визначає вибір.

]]> Метод центру ваги не використовує вагові коефіцієнти чи бали: він обчислює координати точки за обсягами перевезень, без суб’єктивної оцінки аналітика.

]]> Нормативна формула (наприклад, розміщення відділень Укрпошти) не залишає компанії вибору ваг чи балів: норматив задає держава, а не аналітик компанії.

]]> bloom-remember topic-t05 Який тип компонування приміщення групує обладнання за спільністю виконуваної функції, а не за послідовністю операцій виробу?

]]> Технологічне планування об’єднує однотипне обладнання в дільниці (усі токарні верстати разом, усі фрезерні окремо), тому маршрут виробу між дільницями довгий і не прямий. Предметне планування, навпаки, іде в порядку операцій виробу; комірчасте — компроміс між ними.

]]> 1 0 0 t05-q004 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Предметне планування розставляє обладнання саме в порядку операцій виробу — це протилежний принцип до групування за функцією.

]]> Комірчасте планування групує обладнання під родину подібних деталей, а всередині комірки — уже в технологічній послідовності, а не суто за функцією обладнання.

]]> Так. Технологічне планування групує однотипне обладнання за функцією; ціна такого групування — довший і заплутаніший маршрут предмета праці між дільницями.

]]> bloom-remember topic-t05 Оцініть твердження. Штучний час — це норма часу на одиницю продукції, яка не включає частку підготовчо-завершального часу.

]]> Штучний час складається з оперативного часу (основного й допоміжного), часу обслуговування робочого місця і часу на відпочинок та особисті потреби — без підготовчо-завершального часу, який витрачають один раз на всю партію. Саме тому штучно-калькуляційний час додає до штучного часу окрему частку Тпз/n.

]]> 1 1 0 t05-q005 true Так, це так. Підготовчо-завершальний час — окрема категорія, яку враховують у штучно-калькуляційному часі, а не в самому штучному.

]]> false Ні, твердження правильне. Штучний час навмисно не включає підготовчо-завершальний час — його додають окремо, поділеним на розмір партії, у штучно-калькуляційному часі.

]]> bloom-remember topic-t05 У чому головна слабкість методу вагових коефіцієнтів порівняно з методом центру ваги?

]]> Метод вагових коефіцієнтів настільки об’єктивний, наскільки чесно призначені ваги й бали, — а їх призначає аналітик. Метод центру ваги цієї слабкості не має: його результат повністю визначений вхідними координатами й обсягами, без суб’єктивної оцінки, хоча він і бачить лише транспортну відстань, а не якісні фактори.

]]> 1 0 0 t05-q006 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Метод порівнює будь-яку кількість варіантів одночасно — кожен отримує свій підсумковий бал; обмеження на кількість варіантів у методі немає.

]]> Так. На відміну від методу центру ваги, тут немає об’єктивного розрахунку — ваги й бали можуть змінити результат навіть за тих самих майданчиків.

]]> Метод універсальний щодо типу об’єкта: він так само застосовний і до заводу, і до сервісного підрозділу — обмеження стосується не типу об’єкта, а суб’єктивності самих оцінок.

]]> bloom-understand topic-t05 Чому метод центру ваги не може самостійно замінити метод вагових коефіцієнтів при остаточному виборі майданчика?

]]> Метод центру ваги оптимізує лише один критерій — сумарну зважену транспортну відстань — і зовсім не бачить якісних факторів на кшталт оподаткування, кваліфікації кадрів чи норм забудови. Тому його результат — точка, область пошуку, а не готове рішення про конкретний майданчик.

]]> 1 0 0 t05-q007 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Результат методу — географічна точка за одним критерієм; якісні фактори лишаються поза розрахунком і вимагають окремого методу вагових коефіцієнтів.

]]> Метод оперує обсягами перевезень і відстанями до постачальників чи ринків — це радше макрорівневий за суттю розрахунок, а не мікрорівневий.

]]> Результат — не просте середнє, а середнє, зважене обсягом перевезень кожної точки: точка з більшим обсягом «притягує» результат сильніше, ніж дало б просте середнє.

]]> bloom-understand topic-t05 Чому предметне (потокове) планування виправдане лише за високого й стабільного обсягу випуску одного продукту чи вузької родини продуктів?

]]> Предметне планування дає короткий, прямий маршрут предмета праці, але платить за це низькою гнучкістю: обладнання розставлене під конкретну послідовність операцій, і зміна виробу вимагає дорогого переналагодження всієї лінії. Виправдати цю ціну може лише великий і стабільний обсяг.

]]> 1 0 0 t05-q008 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Площа приміщення не є визначальним критерієм вибору типу компонування в цій темі; питання саме про ціну гнучкості, а не про розмір ділянки.

]]> Сервісні підрозділи можуть використовувати різні типи компонування залежно від процесу; предметне планування не є єдиним придатним варіантом для послуг.

]]> Так. Короткий маршрут і швидкість — головна перевага предметного планування, а низька гнучкість — його ціна, яку виправдовує лише стабільно високий попит на той самий виріб.

]]> bloom-understand topic-t05 Лінію зібрано з більшої кількості станцій, ніж дає теоретичний мінімум Nmin. Яке пояснення найточніше відповідає логіці балансування?

]]> Nmin ігнорує технологічну послідовність операцій і рахує лише відношення суми часу до такту, тоді як фактичне закріплення операцій зобов’язане цю послідовність дотримати. Найчастіша причина розбіжності — довга операція, час якої не дозволяє об’єднати її із сусідньою без перевищення такту.

]]> 1 0 0 t05-q009 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Помилка в такті вплинула б і на Nmin, і на фактичну кількість станцій однаково — вона не пояснює саме розбіжність між теоретичним мінімумом і фактом.

]]> Так. Це типовий результат балансування: операція, близька до такту за тривалістю, змушена стояти на власній станції з великим простоєм, тому станцій виходить більше за Nmin.

]]> Формула мінімальної кількості станцій — загальна для будь-якої потокової лінії, виробничої чи сервісної; обмеження застосовності тут ні до чого.

]]> bloom-understand topic-t05 Розмір партії n у формулі штучно-калькуляційного часу (Тшт + Тпз/n) збільшили вдвічі, а Тшт і Тпз лишилися незмінними. Що станеться з нормою часу на одиницю?

]]> Частка підготовчо-завершального часу на одиницю дорівнює Тпз/n: зі зростанням n ця частка зменшується, тож штучно-калькуляційний час наближається до самого штучного. У межі — за дуже великої партії — він практично дорівнює штучному часу.

]]> 1 0 0 t05-q010 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Тпз/n зменшується зі зростанням n, тож штучно-калькуляційний час (Тшт + Тпз/n) стає ближчим до самого Тшт.

]]> Навпаки: та сама сума Тпз ділиться на більше n, тож частка на одиницю зменшується, а не зростає.

]]> Штучно-калькуляційний час прямо залежить від n через доданок Тпз/n — інакше сама формула WM-03 не мала б сенсу.

]]> bloom-understand topic-t05 Компанія обирає між майданчиками C і D методом вагових коефіцієнтів. Ваги факторів: якість робочої сили — 0,5; транспорт — 0,3; податкове навантаження — 0,2. Майданчик C має оцінки 90, 50 і 70 балів за цими факторами; майданчик D — 70, 80 і 60 балів. Який майданчик набирає більше балів?

]]> Бал C: 0,5 · 90 + 0,3 · 50 + 0,2 · 70 = 45 + 15 + 14 = 74. Бал D: 0,5 · 70 + 0,3 · 80 + 0,2 · 60 = 35 + 24 + 12 = 71. Незважаючи на те що D переважає C за двома факторами з трьох, найбільша вага (0,5) у фактора, за яким сильніший C, і тому підсумковий бал вищий саме в C.

Джерело: розділ 8 «Location Strategies», підрозділ «The Factor-Rating Method» (LOC-01) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q011 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> 74 бали — це підсумковий бал майданчика C, а не D; майданчики переплутано місцями.

]]> Майданчик обрано правильно, але 71 бал — це підсумок майданчика D, а не C; числа переплутано між варіантами.

]]> Так. 0,5 · 90 + 0,3 · 50 + 0,2 · 70 = 74 бали проти 0,5 · 70 + 0,3 · 80 + 0,2 · 60 = 71 бала в D.

]]> bloom-apply topic-t05 Методом центру ваги розміщують склад для двох точок: перша — координати (10; 10), обсяг перевезень 60 тис. т; друга — координати (50; 30), обсяг перевезень 40 тис. т. Які координати дає розрахунок?

]]> Сумарний обсяг: 60 + 40 = 100 тис. т. Координата x*: (10 · 60 + 50 · 40) / 100 = (600 + 2000) / 100 = 26. Координата y*: (10 · 60 + 30 · 40) / 100 = (600 + 1200) / 100 = 18. Точку притягнула перша точка — вона має більший обсяг (60 зі 100 тис. т) — тому результат ближчий до (10; 10), ніж до простого середнього (30; 20).

Джерело: розділ 8 «Location Strategies», підрозділ «Center-of-Gravity Method» (LOC-02) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q012 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> (30; 20) — це просте, незважене середнє координат; метод центру ваги зважує координати обсягом перевезень, а не бере їх порівну.

]]> Так. (10·60+50·40)/100 = 26 і (10·60+30·40)/100 = 18 — точку «притягнула» точка з більшим обсягом перевезень.

]]> Числа обчислено правильно, але x і y переставлено місцями — перевірте, яка формула рахує яку координату.

]]> bloom-apply topic-t05 Доступний час зміни — 400 хв, попит — 200 виробів за зміну. Лінія складається з п’яти операцій із сумарним часом 190 с. Який такт лінії та яка мінімальна кількість робочих станцій?

]]> Такт: 400 хв · 60 с / 200 виробів = 24 000 / 200 = 120 с на виріб. Мінімальна кількість станцій: ⌈190 / 120⌉ = ⌈1,583⌉ = 2 станції — округлення завжди вгору, бо дробової станції не існує.

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, такт лінії (CAP-05) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, теоретичний мінімум кількості робочих місць (LB-01) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q013 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. 400 · 60 / 200 = 120 с; ⌈190 / 120⌉ = 2 станції.

]]> Такт порахований правильно, але 190 / 120 = 1,583 округлюють угору, а не вниз: дробової станції немає, тож потрібні 2 станції, а не 1.

]]> 400 / 200 = 2 — це хвилини, а не секунди: суму часу операцій у секундах (190 с) поділено на такт у хвилинах. Такт — 2 хв, тобто 120 с, а теоретичний мінімум — 2 станції.

]]> bloom-apply topic-t05 Змінний фонд робочого часу — 500 хв, штучно-калькуляційний час операції — 4,18 хв. Скільки придатних виробів дає норма виробітку за зміну?

]]> Нвир = Тзм / Тшт.к = 500 / 4,18 ≈ 119,62. Округлюють завжди вниз, а не до найближчого цілого: 0,62 виробу наприкінці зміни не існує як придатна одиниця продукції.

Джерело: розділ 10, п. 10.10 «Хронометраж», с. 306, норма виробітку Нвир = Тзм / tшт.к (визначення — п. 6.3.2, с. 194) (WM-04) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q014 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> 500 / 4 = 125, але норму часу округлювати перед діленням не можна: рахують з точним значенням 4,18 хв, інакше результат систематично завищений.

]]> 500 / 4,18 ≈ 119,62; округлення до найближчого цілого (120) завищує норму виробітку на один виріб, якого фактично не буде.

]]> Так. 500 / 4,18 ≈ 119,62, а округлення завжди вниз, бо частка виробу не є придатною одиницею продукції.

]]> bloom-apply topic-t05 Дві бригади збалансували ту саму лінію — однакові операції, той самий такт C і та сама сума часу операцій Σt, — але отримали різну ефективність балансування: 72% і 84%. Що найкраще пояснює цю розбіжність?

]]> Ефективність = Σt / (N · C). Якщо Σt і C однакові в обох бригад, єдина змінна, що впливає на результат, — фактична кількість станцій N: менше N зменшує добуток N · C, а отже підвищує ефективність. Друга бригада, найімовірніше, закріпила операції за меншою кількістю станцій, ніж перша.

Джерело: тема 4 «Стратегія процесів», п. 4.5 «Основні види компонування обладнання, технологій та процесів», с. 48, ефективність лінії (коефіцієнт завантаження) (LB-02) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: розділ 6 «Process Selection and Facility Layout», балансування лінії, balance delay (LB-03) Stevenson W. J. Operations Management, 2020 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t05-q015 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> За умовою такт C у обох бригад той самий; розбіжність у такті суперечила б умові задачі, а не пояснювала б її.

]]> Так. У формулі Ефективність = Σt / (N · C) за фіксованих Σt і C ефективність тим вища, чим менше N — саме менша кількість станцій і дає вищий відсоток.

]]> За умовою сума часу операцій Σt однакова в обох бригад; менший сумарний час суперечив би умові задачі, а не пояснював би розбіжність у межах цієї умови.

]]> bloom-analyze topic-t05 Прогнозування попиту, агрегатне планування, управління запасами, планування потреби в матеріалах і оперативне управління виробництвом.

]]> tr-t06 Яка стратегія агрегатного плану тримає нульовий запас і щоперіоду підлаштовує чисельність персоналу наймом і звільненням під прогнозований попит?

]]> Стратегія погоні за попитом (AGG-01) встановлює обсяг випуску кожного періоду рівним попиту цього самого періоду: запасу не накопичують, а персонал і понаднормовий час підлаштовують наймом і звільненням. Стратегія рівномірного виробництва (AGG-02) діє навпаки: сталий темп, а різницю з попитом покриває запас.

]]> 1 0 0 t06-q001 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Навпаки: ця стратегія тримає сталий персонал і сталий темп випуску (AGG-02), а коливання попиту покриває запас, який накопичується й витрачається по періодах.

]]> Так. AGG-01: Виробництво_t = Попит_t — випуск точно повторює прогноз кожного періоду, а персонал наймають і звільняють услід за ним.

]]> ABC-аналіз ранжує позиції запасу за вартісною часткою (EOQ-05) — це метод управління запасами, а не стратегія агрегатного плану.

]]> Це метод визначення розміру замовлення в MRP (MRP-03): замовляти рівно нетто-потребу періоду, без надлишку. До агрегатного планування персоналу він не стосується.

]]> bloom-remember topic-t06 Оцініть твердження. Планування потреби в матеріалах (MRP) розраховує залежний попит — потребу в компонентах і вузлах, яка виводиться з плану випуску готового виробу, — а не незалежний попит на готові вироби, що продаються напряму споживачу.

]]> MRP справді працює для залежного попиту: брутто-потреба компонента виводиться з планового замовлення батьківського рівня специфікації, а не з власного прогнозу продажів цього компонента. Незалежний попит (готові вироби для продажу) обслуговують EOQ, точка замовлення і страховий запас.

]]> 1 1 0 t06-q002 true Так, це правда. EOQ і точка замовлення працюють для незалежного попиту; MRP розв’язує задачу, яку вони розв’язати не можуть, — переводить план готового виробу в план замовлень на кожен компонент специфікації через залежний попит.

]]> false Ні, твердження правильне. MRP переводить основний план-графік випуску готових виробів у план замовлень на кожен компонент специфікації саме тому, що попит на компоненти залежний — він виводиться з плану вищого рівня, а не з окремого прогнозу.

]]> bloom-remember topic-t06 Установіть відповідність між правилом пріоритетів і критерієм, який воно мінімізує.

]]> Чотири правила пріоритетів оптимізують чотири різні критерії черги: SPT — середній час виконання, EDD — максимальне запізнення, правило Джонсона — сумарний час виконання партії на двох послідовних верстатах, критичне відношення поєднує строк і залишок часу обробки в динамічний показник, який перераховують щодня.

]]> 1 0 0 t06-q003 true Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> bloom-remember topic-t06 У формулі оптимального розміру замовлення Q* = √(2DS / H) що позначає S?

]]> У формулі EOQ-01 D — річний попит, S — вартість оформлення й виконання одного замовлення, H — вартість зберігання одиниці запасу за рік. Більший S штовхає оптимальний розмір замовлення вгору (рідші, але більші замовлення), більший H — вниз.

]]> 1 0 0 t06-q004 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Річний попит у формулі EOQ-01 позначає D, а не S.

]]> Час постачання (lead time) — це L, він входить у формулу точки замовлення ROP = d̄ · L (EOQ-03), а не у формулу EOQ.

]]> Так. S — вартість одного замовлення: чим вона вища, тим більшими партіями вигідно замовляти, щоб рідше її платити.

]]> Вартість зберігання одиниці запасу за рік у формулі EOQ-01 позначає H, а не S.

]]> bloom-remember topic-t06 Який із трьох горизонтів планування операцій узгоджує наявну потужність із сезонним попитом через персонал, понаднормовий час і запаси, не змінюючи самої потужності?

]]> Середньостроковий горизонт (агрегатне планування, місяці) працює саме так: потужність вже задана довгостроковим рішенням, і агрегатний план лише перерозподіляє її використання в часі. Довгостроковий горизонт (роки) визначає саму потужність; короткостроковий (дні й тижні) диспетчерує конкретні роботи в межах, які вже задав агрегатний план.

]]> 1 0 0 t06-q005 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Довгостроковий горизонт визначає саму потужність, розміщення й технологію — структурні рішення на роки, а не узгодження вже наявної потужності з попитом.

]]> Короткостроковий горизонт диспетчерує конкретні роботи на дні й тижні всередині меж, які вже задав агрегатний план середнього горизонту.

]]> Кожен горизонт відповідає за своє питання; узгодження потужності з сезонним попитом через персонал і запаси — задача саме середнього горизонту.

]]> Так. Агрегатне планування — це саме середньостроковий горизонт: персонал, понаднормовий час і запаси узгоджують наявну потужність із сезонним попитом.

]]> bloom-remember topic-t06 За однакового сумарного попиту за горизонт стратегія погоні та стратегія рівномірного виробництва дають однакову суму регулярної оплати праці. Чому це не випадковість?

]]> Хоч персонал і темп випуску по періодах різні, обидві стратегії виробляють той самий сумарний обсяг за той самий горизонт планування (AGG-01 і AGG-02 виходять із того самого ряду попиту). Регулярна оплата пропорційна виробленому обсягу, тому сумарні регулярні витрати праці в обох стратегіях однакові — розходяться лише витрати найму, звільнення й зберігання (AGG-03).

]]> 1 0 0 t06-q006 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Сумарний випуск за горизонт однаковий в обох стратегій за визначенням, тому й сумарні регулярні витрати праці на одиницю продуктивності збігаються.

]]> Запас — це якраз те, чим стратегії відрізняються найбільше: погоня тримає нульовий запас, рівномірне виробництво накопичує й витрачає його по періодах.

]]> Навпаки, тут стратегії розходяться найбільше — погоня наймає й звільняє щоперіоду, рівномірне виробництво робить це щонайбільше один раз за весь горизонт.

]]> Понаднормовий час у жодній із двох крайніх стратегій із прикладу не задіяний; вони розходяться коштом найму-звільнення проти зберігання запасу, а не понаднормового часу.

]]> bloom-understand topic-t06 Оцініть твердження. Якщо MAPE прогнозу невисокий (наприклад, 6%), це саме по собі гарантує, що прогноз не зміщений системно в один бік.

]]> MAPE вимірює середній розмір похибки у відсотках від попиту, а не її напрямок. Прогноз може мати невисокий MAPE і водночас бути системно зміщеним — це виявляє окремий показник, сигнал відстеження (FC-07), який ділить накопичену похибку зі знаком на MAD. Точність і зміщення — різні питання.

]]> 1 1 0 t06-q007 true Ні, це не так. Невисокий MAPE показує лише те, що середній розмір похибки помірний; напрямок похибки він не враховує. Прогноз із малим MAPE усе одно може стабільно занижувати чи завищувати факт — це виявляє сигнал відстеження, а не MAPE.

]]> false Так, твердження хибне. MAPE і сигнал відстеження вимірюють різні речі: MAPE — розмір похибки, сигнал відстеження — її системне зміщення в один бік. Малий MAPE не звільняє від перевірки сигналу відстеження.

]]> bloom-understand topic-t06 Товар перейшов із системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення на систему з фіксованим інтервалом поставки за тих самих параметрів попиту й часу постачання. Що саме зміниться?

]]> У системі з фіксованим розміром сталий саме обсяг замовлення (EOQ), а моменти замовлення плавають залежно від темпу споживання. У системі з фіксованим інтервалом (EOQ-06), навпаки, сталий інтервал між замовленнями T, а обсяг щоразу різний — це різниця між рівнем «поповнення до» S і фактичним запасом на момент перегляду.

]]> 1 0 0 t06-q008 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Це навпаки описує систему з фіксованим розміром замовлення (EOQ), яку товар щойно залишив, а не ту, на яку він перейшов.

]]> Так. У системі з фіксованим інтервалом замовляють у сталі моменти часу T; обсяг щоразу дорівнює різниці між рівнем «поповнення до» S і фактичним запасом.

]]> Страховий запас потрібен ще більше — рівень S мусить покривати весь інтервал T плюс час постачання L, а не лише L, як точка замовлення.

]]> У системі з фіксованим інтервалом головний регулювальний параметр — рівень «поповнення до» S, а не точка замовлення ROP, яка характерна саме для системи з фіксованим розміром.

]]> bloom-understand topic-t06 Чому точка замовлення (ROP), розрахована без страхового запасу, забезпечує лише приблизно половинний рівень обслуговування?

]]> ROP = d̄ · L (EOQ-03) враховує тільки середній попит за час постачання. Фактичний попит за цей період із рівною ймовірністю виявляється і вищим, і нижчим за середній, тож без буфера дефіцит настає приблизно в половині циклів поповнення. Страховий запас (EOQ-04) додає буфер саме на випадки, коли попит перевищує середній.

]]> 1 0 0 t06-q009 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Формула EOQ-03 прямо включає час постачання: ROP = d̄ · L. Проблема не у відсутності L, а у відсутності буфера на відхилення попиту від середнього.

]]> Так. Без запасу понад середній рівень система захищена лише від половини можливих відхилень попиту за час постачання.

]]> ROP — параметр саме системи з фіксованим розміром замовлення; система з фіксованим інтервалом використовує інший параметр, рівень «поповнення до» S.

]]> Формула EOQ-03 не містить коефіцієнта z — він з’являється лише у формулі страхового запасу (EOQ-04), коли до розрахунку додають буфер.

]]> bloom-understand topic-t06 Специфікація виробу показує, що деталь D входить лише до складу вузла B, а вузол B — до складу готового виробу А. Як правильно розрахувати брутто-потребу D?

]]> Залежний попит розгортається рівень за рівнем: брутто-потреба дочірнього компонента виводиться з планового замовлення свого безпосереднього батьківського рівня (яке вже враховує запас батьківського рівня), помноженого на норму витрати, а не напряму з основного плану-графіка (MPS).

]]> 1 0 0 t06-q010 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Це проігнорує проміжний рівень B і його запас: якщо на складі вже є запас B, брутто-потреба D має враховувати саме планове замовлення B, а не весь випуск А без поправки.

]]> Нетто-потреба А і брутто-потреба D — показники різних рівнів специфікації з різними нормами витрати; прирівнювати їх напряму не можна.

]]> Брутто-потреби різних рівнів специфікації не підсумовують — кожен рівень розраховують окремо, від планового замовлення свого безпосереднього батьківського рівня.

]]> Так. Брутто-потреба дочірнього рівня виводиться з планового замовлення свого безпосереднього батьківського рівня, а не напряму з MPS готового виробу.

]]> bloom-understand topic-t06 Річний попит на комплектувальну деталь становить 1800 шт., вартість оформлення одного замовлення — 225 грн, вартість зберігання одиниці запасу за рік — 9 грн. Обчисліть оптимальний розмір замовлення (EOQ), шт.

]]> Q* = √(2DS / H) (EOQ-01). Тут 2DS = 2 · 1800 · 225 = 810 000; 810 000 / 9 = 90 000; √90 000 = 300 шт.

Джерело: розділ 6.2.4 «Системи управління запасами при незалежному попиті», с. 170–171, оптимальний розмір замовлення Qopt (EOQ-01) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t06-q011 300 Правильно: √(2 · 1800 · 225 / 9) = √90 000 = 300 шт.

]]> 0.5 212.1 Так вийде, якщо забути множник 2 у чисельнику формули (√(DS/H) = √45 000 ≈ 212,1). Формула EOQ-01 вимагає саме 2DS у чисельнику.

]]> 0.5 90000 Це 2DS/H без кореня — проміжний результат, а не сам EOQ. Формулу треба довести до кінця й добути квадратний корінь.

]]> 1 14.1 Так вийде, якщо порахувати √(D/H), геть забувши про вартість оформлення замовлення S (√(1800/9) = √200 ≈ 14,1). S обов’язково входить у формулу EOQ-01.

]]> 0.5 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t06 Фактичний попит за чотири періоди становив 50, 60, 55 і 65 шт.; прогноз на ці самі періоди — 45, 55, 58 і 60 шт. відповідно. Обчисліть середнє абсолютне відхилення (MAD), шт.

]]> MAD = (1/n) · Σ|Dt − Ft| (FC-04). Похибки: 50−45=5; 60−55=5; 55−58=−3; 65−60=5. Модулі: 5, 5, 3, 5; сума 18; MAD = 18/4 = 4,5 шт.

Джерело: тема 9 «Прогнозування в операційному менеджменті», п. 9.3 «Методи часових серій», с. 96, середнє абсолютне відхилення (САВ) (FC-04) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t06-q012 4.5 Правильно: (5+5+3+5)/4 = 18/4 = 4,5 шт.

]]> 0.05 3 Так вийде, якщо не взяти модуль похибок і просто усереднити їх зі знаком: (5+5−3+5)/4 = 3,0. MAD вимагає саме модуля кожної похибки (FC-04), інакше додатні й від’ємні похибки скасовують одна одну.

]]> 0.05 21 Це значення середньоквадратичної похибки MSE (FC-05), а не MAD: (25+25+9+25)/4 = 21. Питання просить саме середнє абсолютне відхилення.

]]> 0.5 7.87 Це значення середньої абсолютної похибки у відсотках MAPE (FC-06), а не MAD в натуральних одиницях. MAD вимірюється в тих самих одиницях, що й сам попит.

]]> 0.1 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t06 Середній попит на позицію запасу становить 15 шт./день, час постачання — 4 дні. Точка замовлення без страхового запасу дорівнює {1:NUMERICAL:=60:0.5#Правильно: ROP = d̄ · L = 15 · 4 = 60 шт. (EOQ-03).~3.75:0.1#Це переставлені місцями чисельник і знаменник (L / d̄ = 4/15 ≈ 3,75). Формула EOQ-03 вимагає добутку d̄ · L, а не частки.~4:0.1#Це лише час постачання L без урахування середнього попиту d̄. Точка замовлення — це добуток обох величин.} шт. Якщо коефіцієнт рівня обслуговування z = 2,0, а стандартне відхилення попиту за час постачання σ_dLT = 15 шт., страховий запас дорівнює {1:NUMERICAL:=30:0.5#Правильно: SS = z · σ_dLT = 2,0 · 15 = 30 шт. (EOQ-04).~17:0.5#Так вийде, якщо додати z і σ_dLT замість того, щоб їх перемножити (2,0 + 15 = 17). Формула EOQ-04 вимагає добутку, а не суми.~7.5:0.5#Так вийде, якщо поділити σ_dLT на z замість множення (15 / 2,0 = 7,5). Формула EOQ-04: SS = z · σ_dLT.} шт.

]]> ROP = d̄ · L (EOQ-03): 15 · 4 = 60 шт. SS = z · σ_dLT (EOQ-04): 2,0 · 15 = 30 шт. Повна точка замовлення з урахуванням страхового запасу становила б 60 + 30 = 90 шт., хоча питання просить кожне значення окремо.

Джерело: розділ 6.2.4 «Системи управління запасами при незалежному попиті», с. 171, точка повторного замовлення R = dav · L (EOQ-03) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: розділ 6.2.4 «Системи управління запасами при незалежному попиті», с. 175–176, резервний запас z · σL (EOQ-04) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 0 0 t06-q013 bloom-apply topic-t06 На робочому місці одночасно чекають чотири завдання з тривалістю обробки 3, 5, 2 і 4 дні відповідно (у порядку надходження). Застосуйте правило SPT і обчисліть середній час виконання завдань, днів.

]]> Правило SPT (SCH-01) сортує завдання за зростанням тривалості: 2, 3, 4, 5. Моменти завершення: 2, 5, 9, 14. Середній час виконання = (2+5+9+14)/4 = 30/4 = 7,5 дня.

Джерело: розділ 15 «Short-Term Scheduling», підрозділ «Priority Rules for Sequencing Jobs», SPT (SCH-01) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t06-q014 7.5 Правильно: SPT-послідовність 2, 3, 4, 5 дає моменти завершення 2, 5, 9, 14; середнє (2+5+9+14)/4 = 7,5 дня.

]]> 0.05 8.75 Це середній час виконання за первинним порядком надходження (3, 5, 2, 4), а не за правилом SPT: моменти завершення 3, 8, 10, 14 дають середнє 8,75. Потрібно було спершу відсортувати завдання за зростанням тривалості.

]]> 0.05 30 Це сума моментів завершення без ділення на кількість завдань (2+5+9+14=30). Середній час виконання вимагає поділити цю суму на 4.

]]> 0.5 3.5 Це середня тривалість обробки самих завдань (3+5+2+4)/4 = 3,5, а не середній час їх виконання в черзі. Час виконання рахують від моментів завершення, а не від тривалості кожного завдання окремо.

]]> 0.05 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t06 Диспетчер порівнює два правила для тієї самої черги з п’яти завдань: SPT дає середній час виконання 10,6 дня при максимальному запізненні 13 днів; EDD дає середній час виконання 14,2 дня при максимальному запізненні 6 днів. За контрактом дільниця платить штраф лише за перевищення директивного строку на понад 10 днів у будь-якому окремому завданні; штрафу за середній час виконання в контракті немає. Яке правило варто обрати?

]]> Аналіз мусить спиратися на те, за що саме дільниця платить, а не на те, який показник «краще звучить» абстрактно. Контракт штрафує лише перевищення запізнення понад 10 днів у окремому завданні: SPT дає максимальне запізнення 13 днів (перевищує поріг і тягне штраф), EDD — 6 днів (під порогом, штрафу немає). Кращий середній час виконання SPT тут не має грошової ваги за умовами контракту.

]]> 1 0 0 t06-q015 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Контракт штрафує саме перевищення порогу запізнення в окремому завданні; за цим критерієм EDD безпечний (6 < 10), а SPT — ні (13 > 10), тому виграш SPT у середньому часі виконання тут не важить.

]]> Середній час виконання дійсно нижчий у SPT, але контракт штрафує не його, а перевищення строку в окремому завданні — саме за цим критерієм SPT програє.

]]> Сумарний час обробки завдань дійсно однаковий, але порядок виконання змінює моменти завершення кожного завдання окремо, а штраф контракту прив’язаний саме до запізнення окремого завдання, а не до суми.

]]> Правило Джонсона застосовується до задачі двох послідовних верстатів в однаковому порядку проходження, а не до довільної черги завдань на одному робочому місці — тут воно нерелевантне.

]]> bloom-analyze topic-t06 Проєктний підхід в операційному менеджменті, життєвий цикл проєкту, сітьове планування, критичний шлях, резерви часу, PERT і стиснення проєкту.

]]> tr-t07 Яка з перелічених характеристик є визначальною ознакою проєкту, а не поточної операційної діяльності?

]]> Проєкт — одноразовий комплекс робіт з чітко визначеними термінами початку й завершення, обмеженим обсягом ресурсів і унікальним результатом. Циклічність, повторюваний маршрут і необмежена в часі діяльність — це ознаки саме поточної операційної діяльності, а не проєкту.

]]> 1 0 0 t07-q001 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Результат проєкту не можна купити в каталозі постачальника, а терміни зафіксовано наперед — на відміну від поточної діяльності, яка триває, доки існує підприємство.

]]> Циклічність — ознака саме поточної операційної діяльності: цех виготовляє вироби цикл за циклом за відпрацьованим маршрутом, а проєкт циклічним не буває.

]]> Відпрацьований маршрут — ознака налагодженого процесу поточної діяльності. Кожна робота проєкту виконується вперше для команди, тож маршрут не повторюється в точності.

]]> Навпаки: проєкт завжди має чітко визначений термін завершення. Необмежена в часі діяльність — це ознака поточної операційної системи, а не проєкту.

]]> bloom-remember topic-t07 Оцініть твердження. Метод критичного шляху (CPM) характеризує тривалість кожної роботи трьома оцінками — оптимістичною, найімовірнішою й песимістичною.

]]> Трьома оцінками тривалості користується метод PERT, а не CPM. Метод критичного шляху виходить з того, що тривалість роботи відома з високою точністю, і тому характеризує кожну роботу єдиним числом.

]]> 1 1 0 t07-q002 true Ні, це не так. Саме єдине число тривалості — ознака методу критичного шляху. Три оцінки — оптимістична, найімовірніша й песимістична — належать методу PERT, який явно враховує невизначеність тривалості.

]]> false Так, твердження хибне. CPM бере тривалість роботи як точно відому й характеризує її одним числом; трьома оцінками користується метод PERT.

]]> bloom-remember topic-t07 Установіть відповідність між фазою життєвого циклу проєкту та її змістом.

]]> Чотири фази йдуть у порядку: ініціація визначає мету й ухвалює рішення «починати чи ні»; планування перетворює мету на перелік робіт і сітьовий графік; здійснення і контроль — виконання зі звіркою факту й плану; завершення закриває проєкт прийманням результату й розрахунками.

  • Ініціація проєкту → Формулювання мети, оцінка ресурсів і рішення «починати чи ні» — Так. Ініціація — перша фаза: вона ухвалює саме рішення розпочинати проєкт.
  • Планування → Перелік робіт із залежностями, оцінка тривалості, побудова сітьового графіка — Так. На плануванні готують саме той матеріал, з яким далі рахують критичний шлях.
  • Здійснення і контроль → Виконання робіт зі звіркою фактичного стану проти графіка, кошторису й специфікації якості — Так. Це фаза, де відхилення від плану фіксують і на них реагують.
  • Завершення → Приймання результату, закриття розрахунків з підрядниками, фіксація досвіду проєкту — Так. Завершення закриває проєкт як організаційну одиницю.
]]> 1 0 0 t07-q003 true Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> bloom-remember topic-t07 Яка формула визначає резерв часу роботи в методі критичного шляху?

]]> Резерв часу роботи — це різниця між пізнім і раннім початком (або між пізнім і раннім фінішем), формула PRJ-03. Інші наведені формули належать методу PERT (очікуваний час, імовірність строку) і стисненню проєкту (нахил вартості), а не розрахунку резерву.

]]> 1 0 0 t07-q004 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Це формула очікуваного часу роботи в методі PERT, а не резерву часу.

]]> Правильно. Різниця між пізнім і раннім початком роботи — це і є її резерв часу (PRJ-03).

]]> Це формула для оцінки ймовірності дотримання строку проєкту, а не резерву часу окремої роботи.

]]> Це формула нахилу вартості для стиснення проєкту, а не резерву часу.

]]> bloom-remember topic-t07 Що саме показує вільний резерв часу роботи?

]]> Вільний резерв (PRJ-09) — це частина повного резерву, яку можна використати, не зсунувши ранній старт жодної наступної роботи. Це відрізняє його від повного резерву, який показує запас щодо строку всього проєкту, а не щодо конкретної наступної роботи.

]]> 1 0 0 t07-q005 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Це визначення повного резерву (PRJ-03), а не вільного. Ці два числа для однієї й тієї самої роботи можуть бути різними.

]]> Це розмах трьох оцінок методу PERT, який використовують для розрахунку дисперсії (PRJ-06), а не резерв часу.

]]> Так. Саме це і є визначенням вільного резерву (PRJ-09): різниця між раннім стартом наступників і раннім фінішем роботи.

]]> Це нахил вартості стиснення (PRJ-08) — інша величина, яка стосується не резерву, а вартості скорочення строку.

]]> bloom-remember topic-t07 Робота має нульовий вільний резерв, але повний резерв 3 тижні. Що це означає для менеджера проєкту?

]]> Нульовий вільний резерв означає, що будь-яка затримка цієї роботи одразу передається наступній роботі — зсуває її ранній старт. Це ще не зачіпає строку всього проєкту, доки повний резерв (тут 3 тижні) не вичерпано: він поглинається резервом наступної роботи або кількох робіт шляху разом.

]]> 1 0 0 t07-q006 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Критичною роботу робить нульовий повний резерв (PRJ-03), а не вільний. Тут повний резерв дорівнює 3 тижням, тож робота некритична.

]]> Наслідок є — затримка передається наступній роботі й «з’їдає» частину спільного резерву шляху, навіть якщо строк проєкту поки не зачеплено.

]]> Повний резерв шляху дорівнює 3 тижням і ще не вичерпаний; нульовий вільний резерв цієї однієї роботи цього не означає.

]]> Так. Нульовий вільний резерв передає затримку далі по графіку; строк проєкту тримається на повному резерві шляху, а не на вільному резерві однієї роботи.

]]> bloom-understand topic-t07 Чому стиснення роботи, яка НЕ лежить на критичному шляху, не скорочує строку проєкту?

]]> Строк проєкту визначає найдовший шлях сітьового графіка — критичний. Некритична робота має резерв часу: навіть скорочена, вона однаково завершиться раніше за критичний шлях і не змінить дати, коли завершується весь проєкт.

]]> 1 0 0 t07-q007 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Тривалість некритичної роботи визначена так само чітко, як і критичної; різниця лише в тому, чи впливає вона на строк усього проєкту.

]]> Так. Поки резерв роботи більший за нуль, її скорочення не наближає весь проєкт до завершення — воно лише збільшує вже наявний резерв.

]]> Нахил вартості — про ціну скорочення, а не про його ефект на строк проєкту; він може бути будь-яким незалежно від того, критична робота чи ні.

]]> Некритичні роботи виконують у межах свого резерву часу до завершення проєкту, а не одночасно з ним.

]]> bloom-understand topic-t07 Оцініть твердження. За методом PERT (PRJ-07) імовірність завершити проєкт рівно за очікуваний строк TE дорівнює приблизно 50 %.

]]> Це властивість нормального розподілу, симетричного навколо середнього значення TE, а не окремий розрахунок: площа під кривою ліворуч і праворуч від середнього завжди однакова.

]]> 1 1 0 t07-q008 true Так, це правильно. TE — середнє нормального розподілу тривалості проєкту; для симетричного розподілу площа ліворуч від середнього завжди дорівнює 50 % (PRJ-07).

]]> false Ні, твердження правильне. Нормальний розподіл симетричний навколо середнього TE, тому ймовірність дотримати строк рівно TE становить 50 % (PRJ-07) — це не потребує окремого розрахунку Z.

]]> bloom-understand topic-t07 Установіть відповідність між кодом бази formula-baseline.md і тим, що саме він обчислює.

]]> PRJ-01 дає ранні терміни прямим проходом; PRJ-04 визначає сам критичний шлях за нульовими резервами; PRJ-06 рахує дисперсію тривалості окремої роботи для методу PERT; PRJ-09 дає вільний резерв — величину, відмінну від повного резерву PRJ-03.

  • PRJ-01 → Ранній старт і фініш роботи (прямий прохід) — Так. PRJ-01 — це ES = max(EF попередників), EF = ES + t.
  • PRJ-04 → Критичний шлях мережі — Так. PRJ-04 визначає найдовший шлях, сума резервів якого дорівнює нулю.
  • PRJ-06 → Дисперсія тривалості окремої роботи — Так. PRJ-06 — це σ² = ((p − o) / 6)², складова методу PERT.
  • PRJ-09 → Вільний резерв часу роботи — Так. PRJ-09 — різниця між найменшим раннім стартом наступників і раннім фінішем роботи.
]]> 1 0 0 t07-q009 true Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> bloom-understand topic-t07 У проєкті критичний шлях має резерв 0 і дисперсію 2,0; другий, майже критичний шлях має резерв лише 1 тиждень і дисперсію 3,5. Чому класичний розрахунок імовірності методом PERT для такого проєкту може бути завищеним?

]]> Це відомий недолік методу PERT — ефект злиття шляхів (merge bias): дисперсія й імовірність рахуються лише для «офіційного» критичного шляху, а шлях із високою дисперсією і малим резервом має реальний шанс перевищити його й самому стати критичним. Метод цей ризик не враховує.

]]> 1 0 0 t07-q010 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Дисперсія 2,0 — просто сума дисперсій критичних робіт за формулою PRJ-06; сама по собі вона не є помилкою і не потребує коригування.

]]> Критичним є шлях з нульовим резервом (PRJ-04). Резерв 1 тиждень означає, що шлях некритичний, хоч і близький до критичного.

]]> Так. Це ефект злиття шляхів: що менший резерв і більша дисперсія такого шляху, то вищий шанс, що саме він, а не «офіційний» критичний шлях, визначить фактичний строк.

]]> Метод PERT застосовний до мереж із будь-якою кількістю шляхів; проблема не в застосовності методу, а в тому, що він не враховує дисперсію нехай навіть майже критичних шляхів.

]]> bloom-understand topic-t07 Робота має трьох безпосередніх попередників з ранніми фінішами 5, 9 і 7 тижнів; сама робота триває 3 тижні. Який її ранній фініш (EF), тижнів?

]]> Ранній старт роботи дорівнює максимуму з ранніх фінішів усіх попередників (PRJ-01): ES = max(5; 9; 7) = 9. Ранній фініш EF = ES + t = 9 + 3 = 12 тижнів.

Джерело: розділ 10, п. 10.11 «Методи сітьового планування. Техніка управління проектами методом критичного шляху (СРМ)», с. 307, ранні строки подій (PRJ-01) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t07-q011 12 Правильно: ES = max(5; 9; 7) = 9, EF = 9 + 3 = 12 тижнів.

]]> 0.01 9 Це лише ранній старт (ES) роботи — максимум з ранніх фінішів попередників. До нього ще треба додати тривалість самої роботи.

]]> 0.01 24 Так вийде, якщо підсумувати всі ранні фініші попередників замість того, щоб узяти їхній максимум: (5 + 9 + 7) + 3 = 24.

]]> 0.01 8 Так вийде, якщо взяти мінімум з ранніх фінішів попередників (5) замість максимуму, а тоді додати тривалість: 5 + 3.

]]> 0.01 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t07 Для роботи маємо три оцінки тривалості методом PERT: оптимістична 4 тижні, найімовірніша 6 тижнів, песимістична 14 тижнів. Чому дорівнює очікуваний час цієї роботи te, тижнів?

]]> Очікуваний час PERT (PRJ-05): te = (o + 4m + p) / 6 = (4 + 4·6 + 14) / 6 = (4 + 24 + 14) / 6 = 42 / 6 = 7,0 тижня. Найімовірніша оцінка враховується вчетверо, тому проста середня арифметична трьох оцінок дає інше, неправильне число.

Джерело: тема 14 «Управління проектами», п. 14.3 «Сіткове планування та управління», с. 124, очікувана тривалість за трьома оцінками (PRJ-05) Гевко І. Операційний менеджмент, 2017 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t07-q012 7 Правильно: (4 + 4·6 + 14) / 6 = 42 / 6 = 7,0 тижня.

]]> 0.01 8 Так вийде, якщо порахувати просту середню арифметичну трьох оцінок (4+6+14)/3, а не зважену формулу PRJ-05, де m враховується вчетверо.

]]> 0.01 9 Так вийде, якщо порахувати середнє лише оптимістичної й песимістичної оцінок (4+14)/2, проігнорувавши найімовірнішу оцінку.

]]> 0.01 6 Це просто найімовірніша оцінка m без урахування оптимістичної й песимістичної — формула PRJ-05 враховує всі три.

]]> 0.01 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t07 Робота має ранній старт 10 і ранній фініш 16 тижнів; пізній старт 14 і пізній фініш 20 тижнів. Чому дорівнює її резерв часу, тижнів?

]]> Резерв часу роботи (PRJ-03): Резерв = LS − ES = 14 − 10 = 4 тижні. Перевірити можна й другим способом: LF − EF = 20 − 16 = 4 тижні — те саме число.

Джерело: розділ 10, п. 10.11 «Методи сітьового планування. Техніка управління проектами методом критичного шляху (СРМ)», с. 308, повний резерв часу роботи (PRJ-03) Капінос Г.І., Бабій І.В. Операційний менеджмент, 2013 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t07-q013 4 Правильно: LS − ES = 14 − 10 = 4 тижні (те саме дає LF − EF = 20 − 16 = 4).

]]> 0.01 6 Це тривалість самої роботи (EF − ES = 16 − 10 = 6), а не її резерв часу.

]]> 0.01 10 Це значення раннього старту (ES) роботи, а не резерв часу.

]]> 0.01 14 Це значення пізнього старту (LS) роботи самого по собі, а не різниця LS − ES, яка і дає резерв.

]]> 0.01 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t07 Роботу можна стиснути з 6 до 4 тижнів; нормальна вартість — 500 тис. грн, вартість стиснення — 900 тис. грн. Максимально можливе скорочення тривалості цієї роботи становить {1:NUMERICAL:=2:0.01#Правильно: 6 − 4 = 2 тижні максимально можливого скорочення.~4:0.01#Це мінімально можлива (crash) тривалість роботи саму по собі, а не величина можливого скорочення.~6:0.01#Це нормальна тривалість роботи, а не величина, на яку її можна скоротити.} тижні. Нахил вартості дорівнює {1:NUMERICAL:=200:0.01#Правильно: (900 − 500) / (6 − 4) = 400 / 2 = 200 тис. грн за тиждень.~400:0.01#Це різниця вартостей (900 − 500), без ділення на кількість тижнів можливого скорочення.~100:0.01#Так вийде, якщо поділити різницю вартостей на нормальну тривалість (400 / 4) замість величини скорочення (400 / 2).} тис. грн за тиждень скорочення.

]]> Максимальне скорочення — це різниця між нормальною і мінімально можливою (crash) тривалістю: 6 − 4 = 2 тижні. Нахил вартості (PRJ-08): (Вартість стиснення − Нормальна вартість) / (Нормальна тривалість − Тривалість стиснення) = (900 − 500) / (6 − 4) = 400 / 2 = 200 тис. грн за тиждень.

Джерело: розділ 3 «Project Management», підрозділ «Cost-Time Trade-Offs and Project Crashing» (PRJ-08) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 0 0 t07-q014 bloom-apply topic-t07 Критичний шлях проєкту — 20 тижнів, найближчий резервний шлях (без жодної спільної роботи з критичним) — 17 тижнів. Найдешевша робота критичного шляху має нахил вартості (PRJ-08) 200 тис. грн/тиждень і технічно допускає стиснення аж до 5 тижнів. Менеджер одразу стискає саме цю роботу на всі 5 тижнів, щоб не перераховувати графік по кроках. Що станеться зі строком проєкту?

]]> Перші 3 тижні стиснення скорочують проєкт до 17 тижнів — рівно до довжини резервного шляху. Після цього резервний шлях сам стає критичним (його резерв повністю з’їдено), і подальше стиснення тієї самої роботи вже не скорочує строку проєкту: він тримається на 17 тижнях, доки не почати стискати й другий шлях. Гроші за 4-й і 5-й тижні стиснення сплачено, а строку це не зменшило.

]]> 1 0 0 t07-q015 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Незмінний нахил вартості говорить лише про ціну кожного наступного тижня стиснення, а не про те, що кожен тиждень однаково скорочує строк проєкту: після 3-го тижня резервний шлях сам стає критичним, і подальше стиснення більше не транслюється в скорочення строку.

]]> Тут сплутано дві різні межі: технічна межа стиснення самої роботи (5 тижнів) і структурна межа, після якої стиснення перестає давати ефект (різниця шляхів, 3 тижні). Стиснути роботу на всі 5 тижнів технічно можливо — просто останні 2 з них не скорочують проєкт.

]]> Робота лежить на критичному шляху, а не на резервному, і саме тому її стиснення на перші 3 тижні напряму скорочує строк проєкту. Відсутність спільності з резервним шляхом означає лише те, що вона не скорочує обидва шляхи одночасно, а не те, що вона взагалі не впливає на строк.

]]> Так. Щойно різницю в 3 тижні вичерпано, резервний шлях сам стає критичним; подальше стиснення тієї самої роботи коштує грошей, але вже не скорочує проєкт, доки не почати стискати й другий шлях теж.

]]> bloom-analyze topic-t07 Загальний менеджмент якості, показники й нормативи якості, статистичний контроль процесу, придатність процесу та управління продуктивністю.

]]> tr-t08 Яке з наведених формулювань точно відповідає означенню якості, яке курс бере за основу?

]]> Якість — рівень (ступінь), до якого сукупність власних характеристик об’єкта задовольняє сформульовані потреби чи очікування; означення робить якість відносною, а не абсолютною досконалістю.

]]> 1 0 0 t08-q001 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Це і є означення якості, яке бере курс: відповідність характеристик вимогам, а не абсолютна властивість самого об’єкта.

]]> Це поширена, але хибна підміна: якість — не відсутність дефектів як факт, а відповідність сформульованим вимогам; вимога сама може допускати певний рівень дефектності.

]]> Це підміняє відносне поняття якості абсолютним: продукт, зроблений «найкраще, як тільки можливо», без урахування вимог замовника, може бути і надлишково дорогим, і непридатним для конкретного застосування.

]]> bloom-remember topic-t08 Оцініть твердження. Загальний менеджмент якості (TQM) означає, що основні зусилля контролю зосереджують на перевірці готової продукції наприкінці виробничого процесу.

]]> Історично контроль зосереджувався на готовій продукції; TQM і принцип «вбудованої якості» перенесли акцент на сам процес — дефект виявляють і усувають там, де він виникає, а не там, де закінчується виробництво.

]]> 1 1 0 t08-q002 true Ні, це не так. TQM, навпаки, переносить перевірку з готової продукції на сам процес: якість вбудовують у кожен крок так, щоб дефект не міг пройти далі свого робочого місця, — це і є зміна ставлення до контролю за Демінгом.

]]> false Так, твердження хибне. TQM зосереджує зусилля не на контролі готової продукції, а на вбудовуванні якості в кожен крок процесу — контроль на виході є лише останньою, найдорожчою лінією захисту.

]]> bloom-remember topic-t08 Установіть відповідність між категорією витрат на якість (класифікація PAF) та її визначенням.

]]> Чотири категорії разом складають витрати на якість (QC-06): дві — попередження й оцінювання — запобігають дефекту чи виявляють його до відвантаження, дві інші — внутрішні й зовнішні втрати — це вже сплачена ціна дефекту, який стався.

  • Витрати на попередження → Заходи, які запобігають виникненню дефекту до того, як він стався, — навчання персоналу, планування якості — Так. Це найдешевша з чотирьох категорій за класичною логікою вартості якості: гривня, вкладена в попередження, зазвичай заощаджує в рази більше на втратах.
  • Витрати на оцінювання → Виявлення дефекту, який уже потенційно існує, через вимірювання й контроль до відвантаження — Так. Оцінювання не запобігає дефекту, а лише виявляє вже наявний — раніше, ніж він дістанеться споживача.
  • Внутрішні втрати → Брак і переробка, виявлені до відвантаження продукції споживачу — Так. Дефект уже стався, але ще не дістався споживача — це дешевше за зовнішні втрати, хоч і дорожче за попередження.
  • Зовнішні втрати → Рекламації, повернення й гарантійний ремонт, виявлені вже після того, як продукція дісталася споживача — Так. Найдорожча категорія: до вартості самого дефекту додається вартість втраченої довіри й репутації.
]]> 1 0 0 t08-q003 true Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> bloom-remember topic-t08 Яку зміну в ставленні до контролю Едвардс Демінг сформулював як принцип управління якістю?

]]> Демінг сформулював зміну ставлення до контролю як окремий принцип: замість масового контролю готової продукції необхідно вбудовувати якість у продукцію та процеси, щоб дотримання вимог забезпечувалося самим ходом роботи.

]]> 1 0 0 t08-q004 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Демінг говорив про протилежне: не про перехід до суцільного контролю, а про вбудовування якості в процес, що якраз зменшує потребу і в суцільному, і у вибірковому контролі.

]]> Це пряма протилежність принципу Демінга: він закликав переносити акцент із контролю готової продукції на сам процес, а не навпаки.

]]> Так. Це та сама зміна, яку демонструє й кейс Toyota: дефект виявляють і зупиняють у процесі, а не наприкінці лінії.

]]> bloom-remember topic-t08 Яка контрольна карта застосовна, коли показник має лише два значення — «придатна одиниця» чи «непридатна», — а не числове вимірювання?

]]> За альтернативною ознакою («так» або «ні») застосовують p-карту (QC-02), яка відстежує частку дефектних одиниць у підгрупі; карти середніх і розмахів потребують числового вимірювання.

]]> 1 0 0 t08-q005 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Карта середніх застосовна лише до числового (кількісного) показника — вона відстежує середнє значення вимірювання в підгрупі, якого в альтернативній ознаці просто немає.

]]> Так. p-карта (QC-02) відстежує частку дефектних одиниць у підгрупі — саме те, що потрібно для альтернативної («так» чи «ні») ознаки.

]]> Карти кількісної ознаки (X̄ і R) непридатні до альтернативної ознаки в принципі, а не «довільно обрані» — їм нема чого вимірювати як середнє чи розмах там, де є лише «так» або «ні».

]]> bloom-remember topic-t08 Чому індекс Cpk ніколи не може бути більшим за індекс Cp того самого процесу?

]]> Cp — це ширина поля допуску, поділена на розмах природної варіації; Cpk бере менше з двох відстаней від середнього до кожної межі допуску, тому будь-яке зміщення середнього від центру знижує Cpk відносно Cp, а точне центрування — єдиний випадок, коли вони рівні.

]]> 1 0 0 t08-q006 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Обидва індекси рахують за тим самим процесом і тими самими даними про розкид; розбіжність між ними пояснюється не розміром вибірки, а тим, що Cpk враховує центрування, а Cp — ні.

]]> Обидва індекси застосовують саме до кількісної ознаки процесу; поняття «альтернативна ознака» стосується контрольних карт (p-карти), а не індексів придатності процесу.

]]> Так. Саме тому зміщення середнього до однієї з меж знижує одну з двох часток формули Cpk, а Cp цього зміщення взагалі не бачить.

]]> bloom-understand topic-t08 Оцініть твердження. Норматив, установлений законом як державний соціальний стандарт, лишається зовнішньою межею для оператора незалежно від того, наскільки власний показник компанії його перевищує.

]]> Норматив і власний показник компанії — це два різні виміри того самого поняття: перший заданий ззовні як обов’язкова межа, другий рахує сама компанія; великий запас другого над першим не скасовує норматив і не доводить, що обидва виміряні однією методикою.

]]> 1 1 0 t08-q007 true Так, це правильно. Норматив заданий актом ззовні і не переглядається розрахунком компанії; великий запас власного показника над нормативом лише показує позицію компанії, а не скасовує сам норматив як межу.

]]> false Ні, твердження правильне. Норматив, заданий актом, залишається зовнішньою межею постійно; те, що компанія перевищує його зі значним запасом, не робить норматив необов’язковим чи застарілим.

]]> bloom-understand topic-t08 Контрольна карта показала точку за верхньою межею. Оператор підлаштував обладнання так, щоб наступне вимірювання знову влізло в норму, і продовжив роботу. Що він зробив не так?

]]> Сигнал контрольної карти — привід шукати корінну причину, а не підлаштовувати обладнання чи саму карту під нове значення; компенсаційне підлаштування приховує особливу причину, замість того щоб її усунути.

]]> 1 0 0 t08-q008 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Так. Це і є заборонене компенсаційне підлаштування: воно приховує особливу причину замість того, щоб її усунути, і суперечить самій дисципліні статистичного контролю процесу.

]]> Тип карти тут ні до чого: незалежно від того, кількісна ознака чи альтернативна, сигнал за межею завжди вимагає пошуку причини, а не підлаштування.

]]> Навпаки: дисципліна статистичного контролю процесу прямо забороняє підлаштовувати обладнання під сигнал замість пошуку кореневої причини — саме цю пастку курс окремо застерігає.

]]> bloom-understand topic-t08 Установіть відповідність між інструментом чи методом і задачею, яку він вирішує.

]]> Кожен інструмент цієї теми вирішує свою задачу: вибірковий контроль — рішення про партію, діаграма Парето — пріоритезацію причин, діаграма Ісікави — пошук кореневої причини, а QFD — перенесення вимог споживача в проєктування ще до того, як з’явився перший контроль.

  • Вибірковий контроль → Ухвалити рішення про партію сировини чи готової продукції за результатом перевірки її частини — Так. Вибірковий контроль — свідомий компроміс між надійністю суцільної перевірки й витратами на неї.
  • Діаграма Парето → Показати, яка нечисленна група причин дає більшість втрат від дефектів — Так. Це дозволяє спрямувати ресурс поліпшення на найважливіші причини першими.
  • Діаграма Ісікави → Структурувати можливі причини вже виявленої проблеми за категоріями для пошуку кореневої причини — Так. Схема «риб’ячий кістяк» упорядковує обговорення командою, замість того щоб зупинитися на першому поясненні.
  • Розгортання функції якості (QFD) → Перенести вимоги споживача в технічні характеристики продукту ще на стадії проєктування — Так. QFD впливає на те, що ще буде спроєктовано, а не на те, що вже зроблено.
]]> 1 0 0 t08-q009 true Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> bloom-understand topic-t08 Штраф регулятора і повернення коштів пасажирам після зриву обслуговування авіакомпанії — до якої категорії витрат на якість вони належать?

]]> Штраф і повернення коштів сплачені вже після того, як збій обслуговування дістався мільйонів пасажирів, — це зовнішні втрати за класифікацією PAF, найдорожча з чотирьох категорій.

]]> 1 0 0 t08-q010 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Оцінювання — це виявлення дефекту компанією до того, як він дістанеться споживача; тут дефект (зрив обслуговування) уже дістався мільйонів пасажирів, тому це не оцінювання, а вже сплачена ціна відмови.

]]> Так. Штраф і повернення коштів — фактично сплачена ціна відмови сервісної системи вже після того, як вона зачепила споживача.

]]> Штраф справді може стимулювати майбутні інвестиції в попередження, але сам він — не інвестиція в запобігання, а плата за дефект, який уже стався; це різні категорії витрат.

]]> bloom-understand topic-t08 Дільниця контролю щодня бере вибірку з 80 одиниць продукції. За 25 останніх підгруп разом перевірено 2 000 одиниць, з яких дефектними виявилися 100. Обчисліть верхню контрольну межу UCLp, %.

]]> UCLp = p̄ + 3√(p̄(1 − p̄)/n) (QC-02). Середня частка дефектних: p̄ = 100 / 2 000 = 0,05. Стандартне відхилення: √(0,05 · 0,95 / 80) ≈ 0,0244. UCLp = 0,05 + 3 · 0,0244 ≈ 0,1231, тобто 12,3 %.

Джерело: Supplement 6 «Statistical Process Control», підрозділ «Control Charts for Attributes», p-chart (QC-02) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t08-q011 12.3 Правильно: p̄ = 0,05; 0,05 + 3√(0,05 · 0,95 / 80) ≈ 0,123, тобто 12,3 %.

]]> 0.1 18.1 Так вийде, якщо у формулі стандартного відхилення підставити кількість підгруп (25) замість обсягу однієї підгрупи (80). У формулі QC-02 n — це саме обсяг підгрупи.

]]> 0.1 7.4 Це межа без множника 3 — тобто на одне стандартне відхилення від середньої частки, а не на три, як вимагає формула QC-02.

]]> 0.1 0 Це нижня контрольна межа LCLp (яка тут виходить від’ємною і тому дорівнює нулю), а не верхня UCLp, яку просить питання.

]]> 0.1 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t08 Поле допуску процесу — від 190 до 210 (USL = 210, LSL = 190), стандартне відхилення процесу σ = 2,5. Обчисліть індекс Cp.

]]> Cp = (USL − LSL) / (6σ) (QC-04). Ширина поля допуску: 210 − 190 = 20. Cp = 20 / (6 · 2,5) = 20 / 15 ≈ 1,33.

Джерело: Supplement 6 «Statistical Process Control», підрозділ «Process Capability», Process Capability Ratio (Cp) (QC-04) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t08-q012 1.33 Правильно: 20 / (6 · 2,5) = 20 / 15 ≈ 1,33.

]]> 0.01 2.67 Це результат формули з 3σ у знаменнику (20 / 7,5) — формула Cp (QC-04) використовує саме 6σ.

]]> 0.01 8 Це ширина поля допуску, поділена просто на σ (20 / 2,5), без множника 6 у знаменнику формули QC-04.

]]> 0.01 0.75 Це перевернутий дріб (6σ поділено на ширину поля допуску, 15 / 20), а не Cp за формулою QC-04.

]]> 0.01 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t08 Той самий процес (USL = 210, LSL = 190, σ = 2,5) має середнє μ = 204, зсунуте до верхньої межі. Обчисліть індекс Cpk.

]]> Cpk = min[(USL − μ)/(3σ); (μ − LSL)/(3σ)] (QC-05). (210 − 204)/(3 · 2,5) = 6/7,5 = 0,8; (204 − 190)/(3 · 2,5) = 14/7,5 ≈ 1,87. Менше з двох значень: Cpk = 0,8.

Джерело: Supplement 6 «Statistical Process Control», підрозділ «Process Capability», Process Capability Index (Cpk) (QC-05) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 1 0 0 t08-q013 0.8 Правильно: min[6/7,5; 14/7,5] = min[0,8; 1,87] = 0,8.

]]> 0.01 1.33 Це значення Cp для того самого поля допуску й розкиду (питання q012), а не Cpk: Cp не враховує зміщення середнього, тому дає інше число.

]]> 0.01 1.87 Це більше з двох значень формули QC-05 (14/7,5), а не менше; формула Cpk бере саме мінімум двох часток, бо процес обмежує та межа допуску, до якої середнє ближче.

]]> 0.01 0.4 Це результат із 6σ у знаменнику (6/15) замість 3σ, як вимагає формула Cpk (QC-05).

]]> 0.01 0 0.1 3 0 bloom-apply topic-t08 Підприємство за рік мало виручку 20 000 000 гривень. Витрати на якість за категоріями: попередження — 800 000 гривень, оцінювання — 600 000 гривень, внутрішні втрати — 1 200 000 гривень, зовнішні втрати — 1 400 000 гривень. Частка витрат на якість у виручці дорівнює {1:NUMERICAL:=20:0.1#Правильно: (800 000 + 600 000 + 1 200 000 + 1 400 000) / 20 000 000 · 100% = 20,0% (COQ-01).~13:0.1#Так вийде, якщо забути категорії попередження й оцінювання в чисельнику (2 600 000 / 20 000 000). До загальних витрат на якість (QC-06) входять усі чотири категорії.~7:0.1#Так вийде, якщо врахувати в чисельнику лише попередження й оцінювання (1 400 000 / 20 000 000). До загальних витрат на якість (QC-06) входять усі чотири категорії, зокрема й внутрішні та зовнішні втрати.} %. Частка зовнішніх втрат у загальних витратах на якість дорівнює {1:NUMERICAL:=35:0.1#Правильно: 1 400 000 / 4 000 000 · 100% = 35,0% (COQ-02).~30:0.1#Це частка внутрішніх втрат (1 200 000 / 4 000 000), а не зовнішніх — категорії переплутано.~20:0.1#Це або частка попередження в загальних витратах на якість, або частка витрат на якість у виручці (перше питання цього завдання) — не частка зовнішніх втрат.} %.

]]> Загальні витрати на якість: 800 000 + 600 000 + 1 200 000 + 1 400 000 = 4 000 000 гривень (QC-06). Частка у виручці: 4 000 000 / 20 000 000 · 100% = 20,0% (COQ-01). Частка зовнішніх втрат: 1 400 000 / 4 000 000 · 100% = 35,0% (COQ-02).

Джерело: розділ 6 «Managing Quality», підрозділ «Cost of Quality (COQ)», похідний показник — частка суми чотирьох категорій витрат на якість у виручці (COQ-01) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

Джерело: розділ 6 «Managing Quality», підрозділ «Cost of Quality (COQ)», похідний показник — частка однієї з чотирьох категорій у сумі витрат на якість (COQ-02) Heizer J., Render B., Munson C. Operations Management, 2016 (перевірено 23.09.2026)

]]> 0 0 t08-q014 bloom-apply topic-t08 Два процеси мають однаковий Cp, але Cpk процесу Б значно нижчий, бо його середнє зсунуте до межі допуску. Менеджер пропонує підняти Cpk, домовившись із замовником про ширше поле допуску, замість того щоб центрувати сам процес. Чи розв’яже це проблему, яку виявив Cpk?

]]> Cp і Cpk обчислюються за реальним розкидом і реальним середнім процесу (QC-04, QC-05). Розширення поля допуску — це зміна вимоги на папері, а не зміна самого процесу: індекси формально зростуть, але фізичний розкид і зміщення середнього залишаться тими самими, а разом з ними — і той ризик, який Cpk мав виявити.

]]> 1 0 0 t08-q015 true true abc 0 Правильно.

]]> Частково правильно.

]]> Неправильно.

]]> Перерахунок індексів справді не потребує змін у процесі — і саме в цьому проблема: підвищення індексу без зміни розкиду чи центрування не усуває причину, яку Cpk мав виявити, а лише ховає її за новим числом.

]]> Так. Якщо замовник погодиться на ширший допуск, індекси формально зростуть, але процес фізично залишиться так само нецентрованим: ризик, який Cpk мав виявити, нікуди не дінеться.

]]> Розширення поля допуску збільшує чисельник в обох формулах (QC-04, QC-05), тому обчислені індекси зростають, а не падають; помилка тут не в напрямку зміни, а в тому, що вона нічого не виправляє в самому процесі.

]]> bloom-analyze topic-t08