Проєктування операційної системи — структурне рішення, яке визначає склад, розміщення й взаємодію ресурсів під заданий обсяг випуску; воно буває новим, реконструктивним і трансферним, і в кожному виді рівень автоматизації є окремим свідомим вибором зі своєю ціною.

Вибір місця розташування спирається на фактори макро- і мікрорівня і має два взаємодоповнювальні розрахункові інструменти: метод вагових коефіцієнтів порівнює задані варіанти за зваженою сумою балів, а метод центру ваги обчислює точку, що мінімізує транспортну відстань до відомих постачальників чи ринків збуту.

Компонування приміщення — технологічне, предметне, комірчасте або з фіксованою позицією — відповідає на питання, що саме рухається: предмет праці чи ресурси навколо нерухомого виробу; сервісне проєктування додає до цього присутність клієнта всередині процесу.

Балансування потокової лінії зводить такт, мінімальну й фактичну кількість станцій, ефективність і простій в один узгоджений розрахунок: теоретичний мінімум станцій — нижня межа, яку технологічна послідовність операцій найчастіше не дозволяє досягти повністю.

Нормування праці завершує проєктування конкретним числом: штучний і штучно-калькуляційний час і норма виробітку перетворюють такт лінії й закріплення операцій на норму, яку можна поставити перед конкретним робочим місцем і перевірити хронометражем.