Операційний менеджмент — управління ресурсами й процесами, що перетворюють входи організації на товари та послуги. Операційна функція є однією з трьох базових функцій організації поряд з маркетингом і фінансами; вона є в кожної організації, і предмет дисципліни — закономірності проєктування, завантаження й використання операційної системи, а не технологія як така.

Дисципліна склалася хвилями, кожна з яких додавала новий предмет управління: поділ праці, вимірювання операції, нормування й потік, кількісні методи, якість і ощадливість, ланцюги постачання й цифрові системи. Три наукові підходи задають порядок аналізу: системний окреслює межі цілого й попереджає, що сума локальних оптимумів не є оптимумом системи; процесний вимагає керувати потоком і взаємодією процесів; ситуаційний зобов’язує перевіряти умови, за яких обране рішення дійсне.

Категорійний апарат теми тримається на трьох поняттях: операція як найменша керована одиниця роботи, операційна функція як сукупність дій, що дають продукт зовнішньому споживачеві, і операційна система як сукупність ресурсів і процесів, у якій ця функція реалізується. Критерієм корисності будь-якої операції є додана вартість: те, за що споживач готовий платити.

Головний робочий інструмент теми — продуктивність. Часткова, багатофакторна й загальна продуктивність вимірюють ту саму систему й можуть давати протилежні висновки, бо відрізняються знаменником. Обґрунтоване рішення потребує щонайменше двох з них: часткова показує, де саме щось сталося, багатофакторна — чи виграла від цього система загалом.