Будь-яка організація, що працює на ринку, виконує три базові функції. Маркетинг визначає попит: з’ясовує, що потрібно споживачеві, і формує замовлення. Операції створюють те, що замовлено, — товар або послугу. Фінанси й облік показують, наскільки економно це зроблено, і дають ресурс на наступний цикл. Прибрати можна будь-яку з допоміжних служб — підприємство працюватиме гірше, але працюватиме. Прибрати одну з цих трьох не можна: без маркетингу немає замовлення, без операцій немає продукту, без фінансів немає ресурсу.

Операційний менеджмент1 — це управління ресурсами і процесами, які перетворюють входи організації на товари та послуги. Історично дисципліна виросла з управління заводом, і тому в літературі співіснують три назви: «управління виробництвом», «виробничий менеджмент» і «операційний менеджмент». Сьогодні їх вживають як рівнозначні, бо та сама логіка працює скрізь, де щось перетворюється: у лікарні, банку, готелі, транспортній компанії, редакції чи на фондовій біржі. Різниця лише в тому, що саме є предметом перетворення — метал, інформація чи сам клієнт.

Те, що робить організація, створюючи продукт, називають операційною функцією. Операційна функція2 — це сукупність дій, унаслідок яких організація виробляє продукцію та послуги для зовнішнього споживача. Її виконують усі без винятку організації: комерційні й некомерційні, великі й малі, державні й приватні. Організація, яка не виконує операційної функції, нічого не постачає назовні й тому просто не існує як організація.

Рисунок 1. Місце операційної функції серед функцій підприємства
Рисунок 1. Місце операційної функції серед функцій підприємства. Маркетинг визначає попит, операції створюють продукт, фінанси й облік оцінюють економність; забезпечувальні функції обслуговують усіх трьох.

Текстовий опис схеми

Угорі блок мети підприємства: потреба споживача і прибуток. Під ним три блоки в один ряд: маркетинг, операції, фінанси й облік. Суцільні стрілки ведуть від маркетингу до операцій і від операцій до фінансів, пунктирна стрілка від фінансів повертається до маркетингу, замикаючи контур. Блок операцій виділено карміновим як предмет курсу. Унизу широкий блок забезпечувальних функцій — персонал, закупівлі, інформаційні технології, дослідження й розробки; від нього три стрілки ведуть угору до кожної з базових функцій.

Межу між функціями зручно проводити за питанням, на яке відповідає рішення. «Що саме виробляти й для кого» — питання маркетингу. «Як, де, коли й з чого це виробляти» — питання операцій. «Чи вистачає на це грошей і чи виправдовує результат вкладення» — питання фінансів. Одне й те саме рішення виглядає по-різному з трьох боків: скорочення асортименту для маркетингу означає втрату частини ринку, для операцій — коротші переналагодження й більші партії, для фінансів — менші запаси й вивільнені обігові кошти. Тому операційний менеджер ніколи не вирішує сам: він приносить до спільного рішення розрахунок наслідків для системи.

Повний шлях від задуму до споживача описують ланцюжком стадій: конструювання (проєктування) продукту, видобуток сировини, виробництво, тобто перетворення сировини на комплектувальні частини, збирання — об’єднання комплектувальних у готовий продукт — і розподіл, тобто відправлення готового продукту оптовику, роздрібному торговцю чи кінцевому споживачеві. Операційна функція охоплює всі ці стадії, а не лише ту, що відбувається в цеху. Саме тому рішення про межі власного виробництва — які стадії виконувати самому, а які купувати, — належить операційному менеджменту, а не самим лише закупівлям.

Предметом операційного менеджменту є закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації. Сформульовано це сухо, але означає просту річ: дисципліна вивчає не окремі верстати, а систему, яка з них складається, — і те, як вона поводиться, коли змінюється попит, склад замовлень, кількість людей або доступність матеріалу. Саме тому наступні сім тем ідуть у послідовності «спроєктувати систему — завантажити її — проконтролювати результат».

Ще одна межа, яку варто провести одразу, — між операційним менеджментом і технологією. Технологія відповідає на питання, як фізично перетворити метал на деталь: якими режимами різання, за якої температури, яким інструментом. Операційний менеджмент бере технологію як задану й відповідає на інше питання: скільки таких деталей і коли робити, на скількох робочих місцях, якою партією, з яким запасом і за які гроші. Фундамент дисципліни складають чотири компоненти: економіка, математичні методи дослідження операцій, технологія й організація — і жоден з них сам по собі її не вичерпує.

Підсумок розділу. Операційний менеджмент — управління перетворенням ресурсів на продукт. Операційна функція поряд з маркетингом і фінансами належить до трьох базових функцій організації, і виконують її всі організації без винятку. Предмет дисципліни — закономірності проєктування, завантаження й використання операційної системи, а не технологія як така.

Терміни глави

  1. Операційний менеджмент — Діяльність з управління ресурсами і процесами, які перетворюють входи організації на товари та послуги: проєктування операційної системи, планування її завантаження, організація і контроль виконання операцій. Терміни «управління виробництвом», «виробничий менеджмент» і «операційний менеджмент» вживаються як рівнозначні, бо та сама логіка працює і на заводі, і в лікарні, і в банку.
  2. Операційна функція — Сукупність дій, унаслідок яких організація створює продукцію або послугу для зовнішнього споживача. Одна з трьох базових функцій підприємства поряд з маркетингом, який визначає попит, і фінансами, які оцінюють, наскільки економно цей попит задовольняється. Операційну функцію виконують усі без винятку організації, незалежно від галузі й форми власності.