Уявіть механічний цех, олієекстракційний завод і відділення пошти. Три різні світи: у цеху ріжуть метал, на заводі пресують соняшникове насіння, у відділенні видають посилки. Але поставте кожному з них одне й те саме питання — скільки одиниць одночасно перебуває всередині, з якою швидкістю вони туди надходять і скільки часу проводять там, перш ніж вийти, — і відповідь підпорядковується тому самому співвідношенню, байдуже, що саме входить і виходить: деталь, тонна насіння чи посилка. Ця тема вчить бачити операційну систему саме так — як структуру, байдужу до предмета перетворення, — і дає перший інструмент, яким цю структуру вимірюють у русі.

Тема 1 визначила операційний менеджмент як управління перетворенням ресурсів на продукт; тема 2 показала, що вибір операційних пріоритетів визначає, під яку конкурентну перевагу цю систему проєктують. Обидві теми говорили про операційну систему як про щось уже готове. Ця тема відповідає на питання, яке досі лишалося за дужками: із чого сама система складається, за яким критерієм одну систему правильно назвати проєктною, а іншу безперервною, і як виміряти те, що відбувається всередині неї, поки замовлення проходить шлях від входу до виходу.

Тема розкладається на шість питань: що дає системний погляд на операційну діяльність; як операційна система виглядає як об’єкт управління — вхід, перетворення, вихід, зворотний зв’язок; з яких трьох підсистем вона складається; за якими ознаками системи класифікують; чим один названий вид системи відрізняється від іншого; і нарешті — яким числом виміряти те, що відбувається всередині системи, поки одиниця проходить крізь неї. Останнє питання дає закон Літтла — інструмент, яким ми повернемося до головоломки з першого абзацу.