Принципи операційного менеджменту — це не декларації, а обмеження, порушення яких видно в числах. Пропорційність вимагає, щоб пропускна здатність суміжних ділянок була узгоджена: ділянка, потужніша за сусідню, не збільшує випуск, а лише накопичує перед нею запас. Безперервність вимагає скорочувати перерви в русі предмета праці. Паралельність дозволяє виконувати частини роботи одночасно. Прямоточність вимагає, щоб шлях предмета праці був найкоротшим і без повернень. Ритмічність вимагає рівномірного випуску: місячний план, виконаний за останній тиждень, коштує понаднормових, браку й зірваних строків. Ці п’ять принципів ви рахуватимете в темі 4, а тут важливо запам’ятати, що кожен з них має вимірне відображення.

До них додаються принципи, що стосуються самої системи управління. Науковість означає, що рішення спирається на розрахунок і вимір, а не на досвід окремої людини. Системність — що рішення оцінюється за наслідками для цілого. Гнучкість — що система має зберігати здатність змінювати обсяг і номенклатуру. Економічність — що витрати на управління не повинні перевищувати виграш від нього; це обмеження часто забувають, проєктуючи контроль, який коштує дорожче за дефекти, яких він запобігає.

Функції операційного менеджменту повторюють загальний управлінський цикл, але наповнені операційним змістом. Планування визначає, що, скільки й коли виробляти — від довгострокового плану потужностей до змінного завдання. Організація закріплює ресурси за роботами: хто, на якому обладнанні, у якій послідовності. Мотивація пов’язує результат працівника з результатом системи — і тут ховається пастка, бо нормування, прив’язане до особистого виробітку, штовхає робітника працювати швидше за такт і створювати запас перед наступною операцією. Контроль — це систематичний процес, яким операційний менеджер регулює діяльність системи, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам. Координація узгоджує дії підрозділів; без неї система перестає бути ефективною, навіть коли кожен підрозділ виконує свій план.

Методи операційного менеджменту зручно згрупувати за тим, на що вони спираються. Організаційно-розпорядчі методи спираються на владу: норма, регламент, розпорядження, посадова інструкція. Економічні — на інтерес: ціна, тариф, премія, внутрішній розрахунок між підрозділами. Соціально-психологічні — на мотиви людей: склад бригади, навчання, участь у поліпшеннях. Окремо стоять кількісні методи, які й роблять дисципліну розрахунковою: балансові розрахунки потужності, нормування праці, статистичні методи прогнозування й контролю якості, оптимізаційні моделі запасів і сітьове планування. Усі вони з’являться в цьому курсі з конкретними формулами.

Підсумок розділу. Принципи організації операційних процесів — пропорційність, безперервність, паралельність, прямоточність, ритмічність — мають числове відображення й суперечать один одному. Функції операційного менеджменту — планування, організація, мотивація, контроль і координація. Методи поділяються на організаційно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні й кількісні; останні й роблять дисципліну розрахунковою.