Рішення в галузі конструкції товару приймають раніше за все інше в операційній системі, і саме вони, як правило, встановлюють межі витрат і якості всієї подальшої продукції: змінити матеріал чи допуск на кресленні дешево, поки виріб існує лише на папері, і дорого, коли під нього вже налаштовано лінію. Тому операційний менеджмент бере участь у проєктуванні продукту не як виконавець, а як постачальник ресурсів і обмежень для цього процесу: він мусить представити, скільки коштуватиме виготовити те, що щойно намальовано.

Формування стратегії виробництва товару спирається на розуміння, що продукт у системі цілей підприємства виступає генератором взаємодії всіх елементів операційної системи: початкове завдання проєктування системи завжди зводиться до аналізу й проєктування самого продукту. Професійні терміни, методи й процедури, прийняті в конкретній галузі, працюють як дисциплінарна матриця — рамка, у якій узгоджуються рішення про матеріали, допуски та технологію. Прив’язка загальних принципів операційного менеджменту до реального технологічного середовища завжди лишає частину процесів неохопленими відомими підходами, тому будь-яка операційна система містить унікальні й інноваційні елементи, які загальних принципів не скасовують, а доповнюють.

Один з інструментів, яким операційний менеджер користується під час проєктування продукту в умовах невизначеності, — дерево рішень: графічне відображення послідовності альтернатив, «станів природи» (умов, на які рішення не може вплинути або впливає слабко, наприклад рівень попиту чи дії конкурента) і ймовірностей віддачі для кожної комбінації альтернативи й стану. Дерево рішень не усуває невизначеності, але змушує явно перелічити всі альтернативи та умови, за яких кожна з них виграє, — а це вже структурує саме рішення. Курс повертається до кількісних методів вибору між альтернативами пізніше; тут важливо тільки те, що продуктове рішення завжди ухвалюють до того, як стане відомим фактичний попит, і тому воно завжди рішення під ризиком.

Підсумок розділу. Рішення про конструкцію товару приймають першими, і вони встановлюють межі витрат і якості для всього подальшого процесу. Продукт — генератор взаємодії елементів операційної системи, а дисциплінарна матриця галузі задає рамку, у якій узгоджуються рішення про нього. Дерево рішень — інструмент вибору між альтернативами продукту в умовах, на які менеджер не впливає.