Організацію операційного процесу оцінюють за п’ятьма принципами, і кожен із них має вимірне відображення — його порушення видно в конкретному числі чи черзі, а не лише «відчувається».

Рисунок 2. П’ять принципів організації операційного процесу
Рисунок 2. П’ять принципів організації операційного процесу вздовж єдиної лінії потоку предмета праці.

Текстовий опис схеми

Горизонтальна лінія потоку зі стрілкою, уздовж якої розміщено п’ять станцій. Перша — пропорційність, дві нерівні за висотою смуги показують неузгоджену пропускну здатність. Друга — безперервність, лінія розірвана й розрив позначено червоним хрестиком. Третя, виділена карміновим, — паралельність: дві однакові стрілки виконуються одночасно. Четверта — прямоточність: ламаний шлях перекреслено забороняючим знаком, під ним короткий прямий шлях. П’ята — ритмічність: чотири однакові за висотою стовпчики.

Пропорційність1 вимагає, щоб пропускна здатність суміжних ланок операційного процесу була узгоджена між собою. Ділянка, потужніша за сусідню, не збільшує кінцевий випуск усього процесу — вона лише накопичує запас незавершеного виробництва перед вузьким місцем; порушення пропорційності видно за чергою деталей перед конкретною операцією. Безперервність2 вимагає скорочувати або усувати перерви в русі предмета праці — час пролежування між операціями, очікування транспорту, простій через незбалансовану потужність; вимірюється часткою робочого часу в загальній тривалості циклу. Паралельність3 дозволяє виконувати частини процесу одночасно — кілька операцій над різними деталями партії або кілька елементів однієї операції; саме паралельність і дає найкоротший цикл у прикладі з двох майстрів на початку теми. Прямоточність4 вимагає, щоб предмет праці рухався найкоротшим шляхом, без зворотних і зустрічних переміщень між операціями; забезпечується розміщенням робочих місць у послідовності технологічних операцій. Ритмічність5 вимагає рівномірного випуску однакових обсягів продукції за рівні проміжки часу; план, виконаний авралом в останні дні періоду, коштує понаднормових, браку й зірваних строків.

Різницю між ритмічним і неритмічним виконанням того самого плану видно навіть без формули. Уявіть місячний план у 400 виробів, розподілений на чотири тижні. Ритмічний випуск — це 100 виробів щотижня: 100, 100, 100, 100. Неритмічний випуск тієї самої дільниці за той самий місяць може виглядати так: 40, 60, 80, 220 — перші тижні дільниця фактично недовантажена, а останній працює на межі можливостей понаднормовими змінами. Сума в обох випадках однакова, 400 виробів, і формальний звіт про виконання плану в обох випадках однаковий. Але перший графік не потребує понаднормових і тримає стабільну якість, а другий приховує в підсумковій цифрі і простій на початку місяця, і аврал наприкінці з типовим для нього зростанням браку; саме тому ритмічність перевіряють не за підсумком періоду, а за розподілом випуску всередині нього.

Складність операційного процесу — окрема від принципів характеристика, яка визначає, наскільки важко процес спланувати й координувати. Вона зростає з кількістю операцій і переділів, з різноманітністю маршрутів, якими різні деталі проходять той самий процес, зі ступенем диференціації операцій (багато дрібних операцій — більше передач і черг) і з кількістю паралельних гілок процесу, які потрібно синхронізувати між собою. Складний процес не обов’язково гірший за простий, але він вимагає більше координації, і саме тому принципи пропорційності й безперервності для нього критичніші: чим більше ланок і гілок, тим дорожче коштує їх неузгодженість.

Корисно розрізняти два джерела складності, бо для кожного з них є свій прийом боротьби. Структурна складність — це те, скільки операцій і переділів має сам процес; вона знижується уніфікацією деталей, скороченням номенклатури комплектувальних і об’єднанням дрібних операцій у більші там, де це не шкодить якості. Координаційна складність — це те, скільки самостійних виконавців, дільниць чи навіть підприємств має погоджувати свої дії, щоб процес відбувся; вона знижується не спрощенням самого процесу, а чіткішими правилами передачі роботи між ланками — саме тому в розділі про організацію процесу в просторі предметна спеціалізація дільниць постане як один зі способів зменшити координаційну складність ціною гнучкості.

Кожен із п’яти принципів цієї теми має власне продовження в наступних розділах, і корисно одразу побачити цю карту. Прямоточність напряму визначає вибір форми спеціалізації дільниць у просторі — короткий, прямий маршрут можливий лише там, де обладнання розставлене під конкретний виріб. Паралельність — це принцип, який далі в темі стане розрахунковою формулою: паралельний рух партії деталей є прямим застосуванням цього принципу в часі, і саме там видно його ціну в конкретних хвилинах. Пропорційність і безперервність повертатимуться в темах про проєктування та поточне функціонування операційної системи вже як вимоги до балансування потужностей і запасів. Ритмічність, своєю чергою, — той принцип, порушення якого найдорожче коштує саме на етапі поточного управління, коли план уже затверджено і зміни в графіку виробництва обмежені.

Підсумок розділу. П’ять принципів організації операційного процесу — пропорційність, безперервність, паралельність, прямоточність, ритмічність — мають вимірне відображення і суперечать один одному, тому їх застосовують як свідомий компроміс, а не як перелік вимог для одночасного виконання. Складність процесу залежить від кількості операцій, різноманітності маршрутів і ступеня диференціації робіт і визначає, наскільки дорого коштує порушення цих принципів.

Терміни глави

  1. Пропорційність — Принцип організації операційного процесу: узгодженість пропускної здатності суміжних ланок процесу між собою. Ділянка, потужніша за сусідню, не збільшує кінцевий випуск, а лише накопичує запас перед вузьким місцем; порушення пропорційності видно за чергою незавершеного виробництва перед конкретною операцією.
  2. Безперервність — Принцип організації операційного процесу: скорочення або усунення перерв у русі предмета праці — часу пролежування між операціями, очікування транспорту чи простою через незбалансовану потужність. Вимірюється часткою робочого часу в загальній тривалості виробничого циклу.
  3. Паралельність — Принцип організації операційного процесу: одночасне виконання частин процесу — кількох операцій над різними деталями партії або кількох елементів однієї операції. Паралельність скорочує тривалість виробничого циклу, але вимагає синхронізації суміжних робочих місць у часі.
  4. Прямоточність — Принцип організації операційного процесу: рух предмета праці найкоротшим шляхом, без зворотних і зустрічних переміщень між операціями. Забезпечується розміщенням робочих місць у послідовності технологічних операцій, а не за принципом однорідного обладнання.
  5. Ритмічність — Принцип організації операційного процесу: рівномірний випуск однакових обсягів продукції за рівні проміжки часу і відповідне рівномірне завантаження робочих місць. Порушення ритмічності — це план, виконаний авралом в останні дні періоду; воно коштує понаднормових, браку й зірваних строків.